Весілля моєї подруги

Весілля мого кращого друга. Ч.2. Наречена проти алкоголізму

Продовжую розповідь про весілля. Хто не читав – ось початок історії.

Про реальних пацанів (на фото - уже перевдягнуті зі святкового у зручний для гоцання одяг)

Після викрадення нареченої  й танців я трохи заспокоїлася: усе йшло по-плану, ніхто коників не строїв, слухняно робили, що від них вимагали – проніклісь або поняли, що сопротівлєніє безполєзно))) Як на електровінику носилися тільки наші хлопці. 4 гавриків 6-7 років – це я вам нагадую. Хавчик їм накрили окремо. Але стіл недитячий – ну не їдять вони салати й нарізку мясну. Неприкольно їм. Тому вони весь час дудлили сок і носилися по генделю. І ось вам «плюс» весілля, де усі одне-одного знають. Батьки по черзі, навіть не змовляючись між собою, за пацанами наглядали. Дивлюся: то один їх «випасає» на літньому майданчику генделя, то інший. Керувала процесом дівчинка 13-річна. Молодець, не скиглила, що ні з ким гратися, а взяла шефство над ними. Якось я вискакую надвір, дивлюся: Шрек построїв хлопців у кружок і вони рахують від 1 до 20 і назад. Хто збився – 5 раз віджався. Круто. Ніхто й не тявкнув,  що щитать нудно. Рахували і віджимаються як дорослі)) А ще я ні від кого не почула фразу, яка б мене завела з-пів обороту: «Дивіться за своєю дитиною!» І на конкурсах, і на танцях, і коли знімали фату, кричали «Горько» діти лізли прямо у центр собитій, плуталися під ногами і ніхто їх не «футболив» за дитячий стіл, щоб не заважали дорослим. Так шо вони були повноцінними гостями.

Детальніше...

Весілля – не для родичів, блін!!!

А у мене сьогодні 7 річниця весілля. Завтра буду святкувать бо сьогодні уже нема натхнення після роботи щось робити крім вечері)))

Я і мій Шрек))) фото з сайту diaz-films.ruОце пишу про подружкине весілля і згадала своє. Воно зовсім не було таким веселим, як у неї. Бо вона зробила усьо, як хотіла сама, а ми – так «щоб люди не образилися». Єдине нам виправдання – що нам тоді було 23 й 25 років і ми по-дурості пішли на деякі поступки близьким. А вони натомість зіпсували нам добряче увесь кайф(((

До того як розписатися ми 3 роки жили цивільним шлюбом. Я періодично діставала Шрека, щоб він на мені одружився, він не хотів бо «нашо воно надо, і так же добре». Вобщем, тепер я з ним згодна, але відмотувать назад уже пізно. Дістала я його підступом. Сказала, що хочу оформлять загранпаспорт, а нашо його на дівоче прізвище робить, щоб потім міняти на прізвище супружніка через рік? Подіяло. Віднесли заяву, ощасливили родітєлєй.

Ніякого весілля ми не хотіли. У нас були плани на медовий місяць на 3 тижні у Голандію сваліть гулять, усі гроші планували туда. А у ЗАГС я збиралася у обідню перерву забігти і назад потім на роботу валіть. Вобщем, перший мені мій шеф розказав, що-по-чом. Демонстративно прочитав трудовий кодекс і дав 3 вихідних і 20 бутилок водки на весілля. Потім підняли кіпіш мої родичі: «Ви можете не святкувать, але ми усе-одно прийдемо у гості». А раз прийдуть мої родичі, то треба запросить і Шрекових. І отак на рівному місті з’явилася необхідність робити гулянку на 20 осіб.

Фігня вийшла й платтям. Ну кожна ж дівчинка мріє про весільну сукню починаючи з дитсадка. Я тоже мріяла, но у мене її не було, бо ми ж не збиралися святкувати. Тому я купила білі в чорну полосочку штани, оранжеву кофточку з метеликом і золоті босоножки – чим я думала вибираючи такий пьострєнький прикид, я не знаю… Зато шрек був весь білосніжний, хоч один з нас нормальний  у ЗАГС прийшов))

Детальніше...

Як я видавала Подружку заміж. Ч. 1. Як папа нареченої рвав траву і за що можна побити тамаду.

Весільні фотки справжні! но малоупізнавані. це спеціально.Передмова.

Я тут «якаю» кругом – почитаєте і подумаєте, що то я усьо там суперменила – ніфіга подібного! Усі дуже старалися, щоб було гарне свято. Але пишу я тільки про себе, тому й Я-Я-Я!

Все! Закінчилася моя піврічна епопея «Віддай подружку заміж»!!! Вчора відгуляли. Розказую детально, щоб самій нічого потім не забути і, може, якимсь молодятам у нагоді стане.

Почну з кінця. О 21 годині явилася додому, така ще окрильонна, мечем іграшковим махала – з конкурсу якогось весільного забрала. Зняла туфлі і поняла,що ЦЕ ВСЕ. Ще 10 кроків до ліжка я зроблю, а більше – нічого. Якось разом зійшов до нуля запас адреналіну на якому увесь день трималася. А починалося усьо очень бадьоро…

Детальніше...

Де у Полтаві зробити гарні весільні фото?

зображення з demotivators.ru

- Де у Полтаві сфотографуватися молодятам?

- Ну звісно ж, у Корпусному парку!

Як гляну, скільки там на вихідних весільних кортежів стоїть: практично під кожним кущем наречена з нареченим сидять, кожну другу берізку обіймають, і, як апофеоз, – поза «Титанік» на сходах біля Золотого орла. А ще фотограф видає нареченій кружевний зонтик або віяло – тіпо так фотка красівше буде. Я потім той нещасний зонтик у 3 подруг у альбомах весільних засікла. Нуууудно.

Так от: Подружка моя не хоче у Корпусному на своє весілля форкатися і «на усіх кущах лежати». У Сонячному парку на гойдалках дитячих позувати теж не хоче: бо це уже банально, крім того, будиночки-каруселі поламані й матюками обписані. Біля пам’ятника Солдатської слави не хоче тим більше. А оскільки функції фотографа (мало мені ролі тамади!) теж поклали чи положили на мене, то питання поз і пейзажів мене дуже колише.

Вобщем, на даний момент вирішили, що почапаємо до Білої альтанки після ДРАЦСу (оце словечко, куди там «ЗАГСу»!) й до Успенського собору. Потім – на оглядову площадку вішать замок – туди теж усі молодята ходять. А куда потім? Як варіант – на Київський вокзал – у мене однокласниця там прямо на поїзд залазила у білій сукні – круто вийшло. Але вона залізничник – її туди пустили лазить.

Інший варіант – стадіон. Там мій колега зробив весільні фотки з м’ячем, на воротах – теж непогано. Але, знову ж таки, він на стадіоні працює, тому мав доступ.

Моя Подружка – учілка. У школу за парту йти фоткатися?)

Оце подивилися фотки музею дальньої авіації – цікаво було б запхнуть Подружку у весільній сукні у літака або на фоні пушки хай позують.

Детальніше...

Про Наречену, Касьяна і Травматологів

Зображення з demotivators.org.ua

До весілля – місяць, а моя Подружка вивихнула палець на нозі. Воно ніби й фігня-вопрос. Але:

1. Це дуже боляче. На ногу стать нереально.

2. Для тих, хто забув: їй у червні віденський вальс танцювати на своєму весіллі!

Що особливо «приємно» – вона у мене у гостях то собі зробила. Я ні при-чому. «При-чому» мій стілець, об який вона навернула ногою. Я, кстаті, вважала, це їй така кара була за то, що вона напередодні «построїла» свого нареченого. Ото нєфіг командувать – получі наказаніє.

Вобщем, ціла історія з тим нещасним мізинцем. Вона його уже раза 2 вибивала. І обидва рази традиційна медицина програвала Миколі Касьяну – він тоді ще був живий. Подружка їхала до Касьяна – і він їй палець вправляв. Тоді як лікарі робили рентген, казали почекати, а один навіть пропонував ампутувати палець, бо той «не жилєц».

У мене якраз у гостях був масажист – він потрогав палець – каже:

– Не вибито, просто ушиб.

Подружка каже:

– Вибито, у мене таке уже було 2 рази, я знаю.

Викликала таксі, поїхала у травматологію. Зробили рентген – «не вибито, просто ушиб, терпіть».

Наступного дня пішла до ще одного травматолога, якогось навороченого. Наклали гіпс – сказали, на місяць (типу «До свадьбы заживет»)! Приїхала додому – нога опухла, гіпс давить, зняла його – а там підйом ноги красний, палець – синій. Вобщем,ще день вона помучилась. Потім мама її потарабанила до бабки-костоправші десь аж під Києвом. І шо? 5 хвилин: бабка та сказала, сухожилля у неї пережаті були чи щось таке – вобщем, постукала по нозі і вона звідти нормально вийшла.

І це ще не все!

Каже та Костоправша Подружкиному Батькові:

– Ви теж мій клієнт.

Детальніше...

Шо за тамаНда?

хто придумує ці дибільні весільні конкурси? Фотку вкрала з demotivaion.me

Отак на весіллі моєї одногрупниці тамаді кричали хором, бо усіх задовбала віршами й бородатими приколами.

Тамада на весіллі – третя по важливості особа після нареченого й нареченої. До цієї трійці зазвичай прикута уся увага гостей. Від неї залежить, буде весілля веселим, чи, коли вона оголосить «А зараз танці» усі гості попруть з залу надвір курити, а наречені залишаться у напівпорожньому банкетному залі.

(Це у мене уже починається істерика з приводу, що я не справлюся з роллю тамади, яку на мене возложила моя Подружка).

Я за своє життя була тільки на 3 весіллях, де були тамади. Кажу відразу: не сподобався жоден персонаж. Ось почитайте:

Весілля 1. Тамада-учілка.

Виходила заміж одногрупниця. Тамада – женщіна харашо за 50, вчителька. Взяли її у останній момент, бо чоловік-тамада, з яким була домовленість, захворів за 2 дні до весілля.

Видно, що тамада жінка відповідальна й підготувалася. Але, таке враження, що сплутала весілля й шкільне свято. Вірші довжиною в кілометр батькові-матері-свекрусі-зятю-батьківщині, слухати - не переслухати. А ще тупі приколи тіпо – «розмотайте» капустину, всередині буде листочок, де написано, хто у вас народиться. Видно, що наречені цей прикол знають, але добросовісно виконують, щоб тамада через 5 хвилин радісно крикнула: «Такі дорослі, а не знаєте, де діти беруться!» Вобщем, догралася вона зі своїми жартами. Наречений – військовий. І хлопці з його роти скандували хором оте негарне слово, що у мене у заголовку. Вона з ними потім «мирову» пила.

Великий плюс тамади: вона наречених і їх батьків знала з дитинства – учителька ж. Того й зуміла виправити ситуацію, трохи перекроїла сценарій, коли побачила, що наречена хмуриться.

Детальніше...

Весільні танці

Щасливі молодята)))) Фотку вкрала на Illustration video portal

Сожрали вчора коробку канфетів – ото й усі досягнення наші у плануванні весілля. Залишилося 2 місяці. Подружка вчить танець.

Надивилися весільних роликів з танцями з ю-туба. Боже, яке воно усе нудне!!! Єдина розвага – фізіономії гостей, які спостерігають за парою, що танцюють:

Спочатку – умілєніє: «ах, які ж вони обоє гарні!»

Потім – пожвавлення: «де фотік? Нада ж фоткать!!»

Далі і до кінця танцю – героїчні зусилля: «Аби не позіхнуть во весь рот»

Воно й справді так. Танці весільні по 5-6 хвилин, а таке враження, що молодята їх годину танцюють. Якось дуже непрофесійно, хоча я й розумію, що спробуй у тому платті щось потанцювати, коли воно плутається під ногами.

А Моя замахнулася взагалі на віденський вальс. Тренується. Каже: дуже ритмічний. От я валяюся: якщо він уже зараз, коли вона у лосінах і футболці танцює, для неї "дуже ритмічний", то уяви, як його танцювати й задирати ногу й прогинатися (там є такий момент!!!) у платті 5-кілогамовому довгому!!! Капець! Нада мінять танець я думаю. А ще рішили, що буде у кінці танцю різка зміна музики і вони з супружніком для спящіх під вальс гостей у останні 30 секунд щось «невесільне» тіпа хіп-хопу видадуть. То веселенько буде. І танцюватиме ж звісно, у туфлях без каблука, не хватало, щоб ще навернулася.

І наостанок: учні моєї Подружки (вона – учілка) вже дізналися, що їх «англічанка» виходить заміж. Каже, просяться «А можна ми до ЗАГСу на 5 хвилин» забіжимо тільки подивимося на вас». Я бачила її групу вконтактє. На весілля запрошено 30 чоловік. І ще чоловік 50 «заскочить на 5 хв» у ЗАГС, мабуть. Я ржатиму – дітки проводжають учілку заміж))))

Детальніше...

Нащо одружуватися?

фотку вкрала на demotivators.ru

Бачилася сьогодні з подружкою. Вона з багатодітної родини, найстарша з 5 дітей. Каже, молодший брат (22 роки) надумав одружуватися – прибіг до неї, щоб мамці помогла розповісти. Так сеструха його вилаяла: «Краще на море з’їздь літом, а не свайбу». Вобщем, навіть маму не довелося хвилювати, розрулила сама те одруження.

Ну й правильно, я вважаю! Нафіг весілля – шо зміниться після нього, крім того, що супружнік буде вимагать триразового хавчику на законних правах? Аж шкода наше старше покоління – дехто ж одружувався, щоб займатися сексом. А можна було просто до весілля місяць разом пожити – і скільки шлюбів урятували отаким «пробним браком». Пожили, зрозуміли,що різні люди, розбіглися, поки вона не залетіла. Одним словом, ті ще часи були.

Я зі своїм Шреком 2 роки жила у цивільному шлюбі, поки вблагала його одружитися. Угу, я, отака красавіца і умніца і довбала його «давай одружимося» бо він, бачте, не розумів, нафіг мені штамп у паспорті. Я тепер, до речі, теж не розумію, нафіг мені був так потрібен штамп у паспорті?))) Якби відмотать назад… звісно, вийшла б за нього, але не поспішала б так. Шлюб – це ж обов’язки все-таки одне перед одним, битовуха тіпо квартплати і поїхати на день нар до його тітки. А ще обов’язково вихідні разом, подорожі – теж разом. А якщо я хочу у Львів не з ним, а з подружкою, а у вихідні посидіти мовчки удома і щоб мене ніхто не займав? Звісно, маю право, але ж тут моє право проти його права не відпускати мене у Львів (бо хвилюється за мене) і сидіти біля мене у кімнаті (бо «чого я від нього заховалася?») Отак.

Детальніше...

Третій похід до весільного салону

фото з сайту wedding-lviv.blogspot.comЗабрали сьогодні весільне плаття з магазину!

Відтепер сукня, яку я називаю «Зефірина» вартістю 2800 гривень майже 3 місяці висітиме у моїй шафі:

- Шоб щасливий наречений, який живе у одній квартирі з нареченою, випадково не знайшов красоту й не зрадів зарані.

- Щоб щаслива наречена не затягала плаття – ну ви ж знаєте, раз поміряла, два поміряла, три поміряла…десять раз поміряла – і білосніжна матерія уже замацькана.

А ще до мене у шафу прийшли туфлі за 500, фата за 250 гривень, підюпник з кільцями за 60 гривень. Діадему або віночок вирішили не брать – фата з бантиком – куди туди ще віночок? І кольє не вибрали – у магазині від 200 до 600 гривень, так собі, нічого оригінального. Ось подружка збирається у Чехію, там знайде собі справжню фальшивку від Сваровскі!

А ще мені сподобався тренінг, який нареченим проводять у салоні:

Детальніше...

Після роботи – по хліб і весільну сукню.

фото з сайту buket.ck.uaЯ й не знала, що навіть на мінімальну зарплату можна купити весільну сукню. Усього 850 гривен – це круто.

Пішли ми сьогодні з Подружкою вибирати їй весільну сукню. До походу у РАЦС ще 3 місяці, але подружка вирішила не відкладати. Попали у магазин після роботи. 18 година, надворі грязюка, сніг, і ми такі замучені чапаємо по біле плаття. Подруженції – уже тридцатнік, тож на речі дивимося більш-менш тверезо. Вирішили, що за 4 тисячі нам плаття не надо, ідеальний варіант – 2,5.

Іду й пиляю її: серед тижня та ще й у кінці робочого дня, ну не по-людськи якось. Пам’ятаю, як інститутська подружка наша вибирала собі плаття весільне – так ми обговорювали це тиждень, усі по-черзі її віночок і фату міряли…

Питаю:

–Ти хоч під руками побрила?

–Ні.

Ладно, то не смертельно.

Детальніше...

Заміж у 30 років

фото з сайту molodyata.comМоя ліпша подружка зібралася заміж. Удруге.

Вперше вона до РАЦСу йшла у джинсах для вагітних, а тепер вирішила вдягти білу сукню, фату й повінчатися. І щоб було справжнє весілля.

Подія для мене грандіозна, бо:

- Ліпша подружка

- Мене запрошено тамадою

Я взагалі дуже люблю весілля, а ще дуже люблю дивитися, як у парку фотографуються наречені.

Фотограф керує:

– Наречена хай покладе ручку на березу, наречений дивиться з любов’ю на наречену!

Поруч з пластиковими стаканчиками товчуться гості, на обличчях – очікування свята. А свято, до речі, зробиш тільки сам собі.

Цю просту істину:

Детальніше...