Весілля моєї подруги

Весілля – не для родичів, блін!!!

А у мене сьогодні 7 річниця весілля. Завтра буду святкувать бо сьогодні уже нема натхнення після роботи щось робити крім вечері)))

Я і мій Шрек))) фото з сайту diaz-films.ruОце пишу про подружкине весілля і згадала своє. Воно зовсім не було таким веселим, як у неї. Бо вона зробила усьо, як хотіла сама, а ми – так «щоб люди не образилися». Єдине нам виправдання – що нам тоді було 23 й 25 років і ми по-дурості пішли на деякі поступки близьким. А вони натомість зіпсували нам добряче увесь кайф(((

До того як розписатися ми 3 роки жили цивільним шлюбом. Я періодично діставала Шрека, щоб він на мені одружився, він не хотів бо «нашо воно надо, і так же добре». Вобщем, тепер я з ним згодна, але відмотувать назад уже пізно. Дістала я його підступом. Сказала, що хочу оформлять загранпаспорт, а нашо його на дівоче прізвище робить, щоб потім міняти на прізвище супружніка через рік? Подіяло. Віднесли заяву, ощасливили родітєлєй.

Ніякого весілля ми не хотіли. У нас були плани на медовий місяць на 3 тижні у Голандію сваліть гулять, усі гроші планували туда. А у ЗАГС я збиралася у обідню перерву забігти і назад потім на роботу валіть. Вобщем, перший мені мій шеф розказав, що-по-чом. Демонстративно прочитав трудовий кодекс і дав 3 вихідних і 20 бутилок водки на весілля. Потім підняли кіпіш мої родичі: «Ви можете не святкувать, але ми усе-одно прийдемо у гості». А раз прийдуть мої родичі, то треба запросить і Шрекових. І отак на рівному місті з’явилася необхідність робити гулянку на 20 осіб.

Фігня вийшла й платтям. Ну кожна ж дівчинка мріє про весільну сукню починаючи з дитсадка. Я тоже мріяла, но у мене її не було, бо ми ж не збиралися святкувати. Тому я купила білі в чорну полосочку штани, оранжеву кофточку з метеликом і золоті босоножки – чим я думала вибираючи такий пьострєнький прикид, я не знаю… Зато шрек був весь білосніжний, хоч один з нас нормальний  у ЗАГС прийшов))

 

Одружувалися ми у середу – у неурочистий день, коли церемонії короткі. Але вийшло дуже мілєнько. І тьотя душевна така нас одружувала, і дощ був надворі – а це ж типу гарна прикмета. Помню, як вона сказала, що ми можемо узяти обручки і одягти їх, Шрек зразу схопив свій перстень з блюдечка, замість того, щоб мою каблучку мені на палець натягти. Дуже смішно)))

А потім я (дура набита!!!) прийшла з ЗАГСу і ще з мамою на кухні рубала салатики для гостей (наречена у день весілля!!) фу-блін. Потім приїхали родичі. Причому одні приїхали у обід нас вітать, другі – після обіду, треті – увечері після роботи. І отака фігня цілий день тяглася: подай-прибери-гірко! Фуууууу. Зато квітів надарили – у мене ніколи стільки букетів у домі не збиралося.

Я подарувала Шреку якісь парфуми на весілля, а він мені – електронні ваги – правда, романтічно?)  зато вони і досі працюють…

Вобщем, напахалася я тоді на весіллі шо капець. Ніякої шлюбної ночі – доповзла до ліжка й заснула. Ще й наостанок папєнька напаскудив – конечно, він «чуть-чуть перебрав» - бо у нього ж свято! (не у мене) і скотився з Іванової Гори, куди ми увечері вийшли погулять. Нічого страшного, руку розрізав, але прогулянки не вийшло, потягли його додому бинтувать.

От! Скажіть мені тепер: воно того було варте?! Нашо я слухала батьків?! Пішли б зі Шреком, тихенько розписалися, купили б торт і сожрали. І досить з нас було б. Нє! Послухалися старших на свою голову( Шоб я ще раз… та нікагда в жизні!

П. с. Зато подорож була гарна. І обручка у мене гарна. А штани весільні я порізала на шорти і носила.

П.п.с. За 7 років подружнього життя я свою обручку на 1 розмір зменшила – бо злітає з пальця, а Шрек свою натягти на уже не може. Хоча йому цього казати не можна, бо він починає демонструвать, що «усе налазить» і мучить свій нещасний палець тісним перснем)))

{fcomment}