Весілля моєї подруги

Весілля мого кращого друга. Ч.2. Наречена проти алкоголізму

Продовжую розповідь про весілля. Хто не читав – ось початок історії.

Про реальних пацанів (на фото - уже перевдягнуті зі святкового у зручний для гоцання одяг)

Після викрадення нареченої  й танців я трохи заспокоїлася: усе йшло по-плану, ніхто коників не строїв, слухняно робили, що від них вимагали – проніклісь або поняли, що сопротівлєніє безполєзно))) Як на електровінику носилися тільки наші хлопці. 4 гавриків 6-7 років – це я вам нагадую. Хавчик їм накрили окремо. Але стіл недитячий – ну не їдять вони салати й нарізку мясну. Неприкольно їм. Тому вони весь час дудлили сок і носилися по генделю. І ось вам «плюс» весілля, де усі одне-одного знають. Батьки по черзі, навіть не змовляючись між собою, за пацанами наглядали. Дивлюся: то один їх «випасає» на літньому майданчику генделя, то інший. Керувала процесом дівчинка 13-річна. Молодець, не скиглила, що ні з ким гратися, а взяла шефство над ними. Якось я вискакую надвір, дивлюся: Шрек построїв хлопців у кружок і вони рахують від 1 до 20 і назад. Хто збився – 5 раз віджався. Круто. Ніхто й не тявкнув,  що щитать нудно. Рахували і віджимаються як дорослі)) А ще я ні від кого не почула фразу, яка б мене завела з-пів обороту: «Дивіться за своєю дитиною!» І на конкурсах, і на танцях, і коли знімали фату, кричали «Горько» діти лізли прямо у центр собитій, плуталися під ногами і ніхто їх не «футболив» за дитячий стіл, щоб не заважали дорослим. Так шо вони були повноцінними гостями.

 

Про трогатєльне

Високий поцілунок

Ну ніяка тамада тобі не зробить так, як ти собі зробиш сам. Дуже мені сподобалося як ми наприкінці співали. Першу пісню співали наречені одне-одному. Я забула уже її назву, вобщем , Подружка записала пісню на студії і співала «під фанеру», але ніхто її не спалив (крім мене – я щойно це зробила)))) Гостей я вистроїла у кружечок, віддала їм решту пелюсток троянд, і поки молодята у кружку співали, ми їх закидали пелюстками, потім водили хоровод зі свічечками у руках. Світло погасили. Вобщем, дуже романтично, до сліз – хоча я взагалі-то не сентиментальна. Поки всі хлюпали носами я побачила, що пацани капають зі свічок віск на ковролін у генделі, позабирала у них ті «іграшки» і стояла з пакетом до кінця пісні й тихо рявкала: «скидайте свічки мені у пакет». Потім я ще й відгребла від адміністратора залу за «несанкціонований феєрверк і пелюстки роз, які зараз втопчуть у килим». Але ціна питання, як виявилося – «двадцятка» і тьотя -прибиральниця усе швидко прибрала.

Другу пісню ми співали уже наприкінці. «Мир не прост» під «мінусовку», усім роздали папірці зі словами і усе весілля дуже дружно то пропєло. От воно ніби й фігня – пісеньку заспівали – ну і шо? Повірте, дуже об’єднує і кожен старався як ніби на «Євробаченні».

Зняли фату, оділи платочок, кинули букет, кинули підв’язку. Усе як на звичайному весіллі тільки без драки))) Радує, що підв’язку впіймав той, кому вона реально була потрібна. Такий пацанчик на перший погляд непоказний, на 5 років молодший за свою дівчину. А так трогатєльно за нею упадав усе весілля – не наігранно, а справді так її любить. І стрибав за тою підв’язкою як заєць – дуже йому треба була, видно))

Про гульки

Свідки дорвалися до танців)Вобщем, офіційна частина закінчилася о 21 годині. За задумом нареченої, ми мали прогулятися до Альтанки. Я уже втомилася і хотіла перевдягтися, тому ми зі Шреком свалілі, домовившись, що до Альтанки я явлюся. Но, як я уже писала у попередньому пості, удома зрозуміла, що дійти зможу лише до ліжка…

А наречена додому явилася о 4 ранку! Гуляли по місту, бо спать не хотілося! Фоткалися біля нічного РАЦСу, біля пам’ятника галушці,  з перехожими, які просилися сфоткатися з нареченою – бо коли вони  її ще зустрінуть, гуляючи о 23 годині по місту? Загубили брата нареченої, знайшли брата нареченої. Намагалися продати наречену якимось арабам, не продали. Потім вони танцювали отой свій весільний танець з приколами на алеї гоголівських героїв. 4 рази їх викликали на біс – там же молодьож тусіт по вечорам на лавочках, так шо глядачів було багато. Налякали до смерті якогось алкаша: «До когось Білочка приходить, а до мене прибігла Наречена!» - Подружка якраз бігла займати місце на лавочці, яка щойно звільнилася.

Але я ту усю вєсєлуху пропустила. Спала як убита. Таки ж дуже великий стрес – видати кращу Подружку заміж…

 

А тепер коротко висновки, які я зробила для себе (мо, хто збирається весілля гуляти - знадобиться)

Хочете заробити на весіллі – звіть родичів, хочете, щоб було весело – звіть друзів. Тітки-дядьки, звісно, дарують дорожчі подарунки, але погоцати з ними на танцмайданчику навряд чи вдасться…

Запрошуйте на весілля того, кого хочете бачити. Наплюйте на близьких по крові, але далеких по духу. Нічого страшного не станеться, якщо ви залишите удома красномордого двоюрідного дядька, який «після третьої» зажди хапає за петельки сусідів по столу. Драка – то не весело!

Брат нареченої шнурує корсет. Добігалася, плаття спадає!Дайте батькам ПОГУЛЯТИ на весіллі дітей. Нефіг вішати на них купу зайвих клопотів – для них це ж теж свято!

Знайдіть «крайнього»: того, хто відповідає за організацію. (Це як я була). Щоб офіціанти наречених і батьків не дьоргали «а коли подавати гаряче, а хто нам заплатить за понаднормові ітд» та й гості знали, до кого звернутися з «А де тут туалет? А коли зніматимуть фату – бо мені надо вийти на 10 хвилин і я не хочу пропустить»

Розкажіть тамаді про гостей: хто-кому родич, кого краще викликати на конкурси, а кого залишити у спокої. От я знала про кожного, що можна від нього очікувати. І була впевнена, що мої прохання гості виконають, але й не вимагала неможливого, наприклад: танцювати у людини з хворим коліном, як це зробила тамада на весіллі у моєї сестри.

Скільки б ви не набрали бухла – а весело не буде, якщо пошкодуєте часу зробити нормальний сценарій гульок.

ЯКЩО ВИ НЕ ХОЧЕТЕ ВЕСІЛЛЯ – НЕ ГУЛЯЙТЕ!!!! Хочуть ваші батьки – хай святкують самі, а вас не займають. Я особисто для себе зрозуміла, що не хотіла б собі пишної гулянки. Мабуть, комплекси. Але так щиро радіти шлюбу й розважатися на повну у мене б не вийшло((((

Для тих, хто не роздивився плаття - ми ж розуміємо, що це важливо))))

На цій «мажорній» ноті я закриваю рубрику «Весілля моєї Подружки». І запам’ятай, дорогенька, ти мені винна! Думаю, хрещеної дитини буде досить))

 

 

П.с. Це фотка спеціально для дам - весільної сукні! ми ж розуміємо, що плаття - то важливо! так шо заценітє!

{fcomment}