Весілля моєї подруги

Після роботи – по хліб і весільну сукню.

фото з сайту buket.ck.uaЯ й не знала, що навіть на мінімальну зарплату можна купити весільну сукню. Усього 850 гривен – це круто.

Пішли ми сьогодні з Подружкою вибирати їй весільну сукню. До походу у РАЦС ще 3 місяці, але подружка вирішила не відкладати. Попали у магазин після роботи. 18 година, надворі грязюка, сніг, і ми такі замучені чапаємо по біле плаття. Подруженції – уже тридцатнік, тож на речі дивимося більш-менш тверезо. Вирішили, що за 4 тисячі нам плаття не надо, ідеальний варіант – 2,5.

Іду й пиляю її: серед тижня та ще й у кінці робочого дня, ну не по-людськи якось. Пам’ятаю, як інститутська подружка наша вибирала собі плаття весільне – так ми обговорювали це тиждень, усі по-черзі її віночок і фату міряли…

Питаю:

–Ти хоч під руками побрила?

–Ні.

Ладно, то не смертельно.

Заходимо у єдиний салон, який працює до 20 години, там уже прибирають, світло погашене. Пояснюємо, що нам треба плаття. Нам чемно кажуть, що взагалі-то до 19 вони працюють, то вивіска застаріла. Так шо тільки півгодини нам приділять до закриття.

Подружка моя невисока і на балерину схожа мало, швидше на іграшку пупсик – ну такі ніжки, ручки пухкенькі.

Що мірять? Платтів десятки, висять впритул одне до одного в пакетах. Витягувати їх чи шо? Тому міряємо те, що висить на манекені. З завищеною талією і усього за 1400 гривень. У магазині – тільки продаж, на прокат не дають. Але ж як дешево! Кажуть, є й по 850 гривень платтячка.

Поміряли, гарно. Перше ж плаття підійшло!

Наступне плаття я назвала «зефірина». Бо схоже. За зефірину просять 2800. Теж гарно! Не розумію, я була впевнена, що моя Подруга буде у ньому як тумба, а їй пасує. Хочу сфотать на побілку, продавець не дозволяє – а раптом ми конкуренти? Ржемо. Невже не видно, що ми не конкуренти)))

Третє плаття зі спідницею з москітної сітки. Асиметрична й стирчить у різні боки. Теж непогано. 2700. А ще на ньому бантик. Подруга уже розривається – брати зефірину чи москітну сітку з бантиком.

Питаю, чи немає міні весільних суконь. От мені Подруга вбачається у білому мереживному весільному міні й ботфортах. Помрій, Жабо, нема тут таких суконь. Пропонують четверту сукню. Пряму, з «французьким шиттям». Так собі. На 50-літній ювілей. Ще й 4 тисячі. Виграє поки що у рейтингу «зефірина».

Продавець поглядає на годинник, але Подруга не помічає – у неї через 3 місяці весілля, часу мало. Просить фату – та сама тюль, але з камінцями – 800 гривень! Ніфіга собі! як плаття коштує. Я в шоці. Зате туфлі білі – від 200 гривень. Може собі на літо купити тут які-небудь?

Капець. Подружка збирається купувати «зефірину». Я зла: ну як так можна? Головна подія у житті, а вона з 4 платтів вибрала за півгодини весільну сукню.

Так а шо затягувати – дивується Подруженція. Додому треба, чоловікові вечерю готувати («молодята» вже 3 роки разом живуть) , ніколи по магазинам шастать.

Заскакуємо по дорозі у хлібний, купуємо батон на вечерю і швидко додому.

 

{fcomment}