Байки від Клєр

Нєвєдомая хня ілі как жостко нє сбилісь мої мєчти.

 

Зараннє прошу прощєнія за мой тарабарсько-албанскій, но как говорю, так і запісиваю.

Скоко в мірє ішшо нєопознаного і нєобьятого старчєскімі мозгамі, нєпонятного і чудернацького. Вєк живі,  вєк учісь,  вєк лєчісь…

Значіца так: вчєрась вихожу на тєрраску, випіть чашачку кофа і висмоліть цигарку і застиваю с чашкой во рту,  вглядиваясь у звьоздне нєбо... А в нєбє творіца шото нєвєроятне: куча НЛО, нашествіє марсіан, парад планєт ілі Млєчний путь пріблізілся к зємлє настоко, шо вот-вот рухнєт на голови полтавчан. УРАаааааа! Я пєрвая увідєла і тєпєрь мой слєд будєт навєкі впєчатан в історію мєстной уфології. Вот она, слава! Прікрив глаза, я уже размічталась о собствєнной звєздє гдє-нібуть  в центрє Крижополя… А может ето за мной лєтят? Бистренько мєтнулась, одєла свєжиє носкі, накрасіла губи, собрала трівожний чімаданчік, попрощалась с дєдом і усєлась ждать… 10, 20, 30 мінут прошлі как  секунда.

Очнувшись от мєчтаній – откриваю глаза і  пріглядиваюсь бліже. ААААААА! Нєвєдомая хня мімо пливьот...Сразу перша мисля: усьо, допілась капота/самогона і мєня посєтіла бєлка, стрєлка, волохатий скунс в обнімку с Крошкой-єнотом. Обслєдовав оба плєча і цікаво нє встрєтів із блохастіков, начінаю  мєдлєнно пріходіть в сєбя.

 

Блін! Может ето очькі запотєлі? Протєрєв окуляри, стою на полустаночькє, шо Зоркій Сокол і вглядиваюсь:  нєвєдома хня  нікуда нє дєлась, а наоборот,  мєдлєнно і нагло сніжаясь, падаєт на мой участок, гдє колосяца агурчікі, памідорчікі, лучьонік, пєрчік і остальниє салатниє прінадлєжності. Вздохнув  і размєтав всє надєжди, спускаюсь ватнимі ногамі на зємлю для расслєдованія...

Фу, блін!!! фонарік!!! Пля!!!  Мєня чуть Кондратій нє цапнул!!! - орала я на всю уліцу. Тут повиглядивалі уже спящі сосєді с пєчатью зажуреного смайлу(майже по К. Тютюнник) на рожах і посовєтовалі мнє валіть спать, пока нє поздно...Іначє визовут санітаров і зафіксіруют.  Нє, ну за что? За то, шо бабуся, убєгая от жосткого дєпрєссняка,  хотєла уєдініца со звьоздним нєбом, чашачкой кофа і сігорєткой?

Сьодня узнаю із достовірних істочьніков,  шо  учора близько дев’ятої вечора в Корпусному парку Полтави зібралися  закохані, романтики і любітєлі поіскать на свою же пріключєній, шоб  закрєпіть свою любов путьом запуска  горящєго бумажного ліхтарика у небо…

Такшо,  Інна + Боря, жду вас у гості с баблом для викупа вашого сімвола любві. Почєму с баблом? А патамушо  нада мнє компєнсіровать моральниє травми і  нєсбившиєся надєжди. І к тому же,  ваш фонарік мог спаліть мнє хату! Куплю сєбє торт. Кієвскій. Залєзу под кровать і  сожру. Почєму под кровать? А патаму шо я всєгда так дєлаю – жру под кроватью торти…

{fcomment}