Байки від Клєр

Конец света.Готуйся хто може!

Всєм прівєт! Соскучілісь по бабусіним байкам? Нє? Ну і ладно…

Хочу напісать о наболєлом, а імєнно: о конце свєта. Блін, дурацький редактор ісправля свєта і пише з великої букви. Ну розум є?

Так вот, волокусь я давєча по базарю с двумя нєшуташнимі кашолкамі, набітимі всякой снєдью – от мукі до пєтрушкі, а ко мнє подваліває якесь чудо замизгане і тіхо шепчєт на ушко:

«Єсть свєчі. Всякі». Сразу у мозгу пронеслась мисль: які свєчі, зачєм мнє свєчі?  Свєчі зажиганія? Так оні мнє нафік нє нужни і мєдіцінскі тоже…Ааааааа, свєчі! Так до Нового года целий мєсяц! І шо за дєфіціт такой і почєму?

 

Діалог дословно:

Я: Зачєм свєчі?

Чудо:  Мадам, Ви шо с Луни свалілісь?

Я: Ну допустім. І нє с луни.

Чудо: А откуда?

Я(поправляя очькі): Та мальохо з дуба упавши…

Чудо: А, ну єслі упавши, то (Чудєр витасківаєт спічькі і подкуріваєт остаткі цигаркі, смачно затянувшись видайот),  Мадам, єслі хотітє, конєц свєта…

Я: Я хочу? (і прікідиваю, шо Чудєр спеціально закуріл, расчітивая на долгій і томний  разговор о калєндарє Майя, планєтє Нібіру, парадє планєт, хватаю авоські і прідаю     каждому шагу ускорєніє). Нє. Спасібо, нінада.

І нє оглядиваясь, как ломанусь в толпу, шоб затєрєца і шоб нікто в мірє ко мнє ні с одной свєчой нє пріставал…

Нє, ну шо за безуміє творіца с етім концом? Всє об етом тріндят на каждом углу, радіо, зомбоящік включиш –  бла-бла-бла конєц свєта. Подругу встрєтіла, так она так єхидно: Чьо уже скупілась к концу свєта? А я говорю: А шо покупать? Она: дик, соль, спічькі і свєчі…

Нє, товаріщі дорогіє, це шо ж получаєця. Сідєть у подвалє, жечь свєчі і лізать соль? Как олєні в лєсу? Єслі уж покупать свєчі, то нада і стратєгічєській запас (сало, водка, туалетна бумага) готовіть, ібо на солі долго нє протянєш! Інтернет в подвал провєсті, запастісь чтівом, балоном газа,  взять каструлю со сковородкой, комплект білья, подушку, тьоплі вєщі, документи, біотуалєт, воду, протівогаз, одіяло, бабам – обізатєльно космєтічьку пріхватіть… Фу, блін, скоко всєго нада, не хвата токо картіни, карзіни, картонкі і малєнькой собачьонкі. Как подумаю, аж тошно становіца. Ну єво, етот конєц!

А, вот шо дєйствітєльно нада: ето обізатільно свідєца со всємі друзьямі і, под общій хохот, бахнуть по пійсят, і, на всякій случай, попрощаця…

А Ви уже пріготовілісь?

{fcomment}