Життя Жаби

Дежавю, передчуття, знаки долі та інші

alt

Ви ніколи не задумувалися над тим, що передчуття таки існує? Я не у глобальному, а у побутовому плані кажу. Не про передчуття біди або радості, а передчуття Людини, яка колись зіграє роль у твоєму житті – ну типу «рушниці, яка з’являється на стіні у першому акті, щоб у четвертому вистрелити».

Оце у мене є, мабуть якась малесенька «чуйка» (гидке слово) на людину. Абсолютно сторонню особу я якогось фіга мимоволі, без жодної видимої на той момент причини виділяла з натовпу і запам’ятовувала, щоб потім років через 10 зустріти її знову для тісного спілкування.

На прикладах колег розкажу.

Детальніше: Дежавю, передчуття, знаки долі та інші

Олександр. Полтавський герой-любовнік

alt

Я не дуже своїми сусідами переймаюся і їх життя особисте мені теж пофігу, але ж воно усьо як на ладоні перед моїми очима – треба тіко дивитися!

Живе у мене по сусідству дядько під 50 років. Олександр. Причому саме так його треба називати. Не Саша, не Олександр Петрович, не дядя Саша чи ще якось там, а просто й з достоїнством  - «Олександр». Працював Олександр гружчиком. Но оскільки дуже ледачий (знову ж таки, я не цікавилася цим! – мені мій інший сусід-мєнт доніс по добротє душевной)), то його звільнили і тепер він сторожем працює, мабуть. Бо увечері бачу, як кудись чимчикує з торбинкою, а вранці повертається.

Чого така йому увага? А тому, що Олександр («дякувати» мєнту, і це він мені розказав) шукає собі женщіну.

Детальніше: Олександр. Полтавський герой-любовнік

Мої прадіди

Юхим Ярошенко. Рядовий. 2 світова війна. У мене до ветеранів другої світової війни дуже суперечливе ставлення. Перемогли. Вижили. Пощастило вам і вашим родинам.

Розкажу про своїх прадідів.

Детальніше: Мої прадіди

На Великдень небеса відкриті. Просіть.

Паска. Фото Жаби Нагрудної

 

Я не можу сказати, що я – глибоко віруюча людина.

Я вірю у вищу справедливість, розплату за гріхи і долю.

Кажуть, на Великдень небеса відкриваються і можна багато просити і багато й збудеться. Звісно, якщо хороше, від щирого серця і не на шкоду ближньому ти попросиш.

Детальніше: На Великдень небеса відкриті. Просіть.

Принц і принцеса країни. Тільки для тата з мамою!

фото з сайту www.poltava.pl.ua

У Полтаві визначили «Принца та Принцесу країни». Участь взяли 60 дітей віком від 4 (!!!!!!) до 18 років.

І прямо муляє мені одне питання: а нашо? Люди, нашо ви своїх дітей у такі конкурси запихаєте?  Що може показати на сцені 4-річна дитина?

От у мого малого (перший клас) однокласниця – теж якась «міс принцеса». Дитина з першого класу знає, що вона – титулована особа, красуня. Я придивлялася до неї: звичайна-звичайнісінька дівчинка. Тільки з «короною», виданою їй за красу. Дитячу красу! Яку оцінюють по незрозуміло-яким критеріям…

Детальніше: Принц і принцеса країни. Тільки для тата з мамою!

Зварити гвіздків

фото з forum.vitliner.com

Догулювали сьогодні день народження мого малого. Удруге. Страшно подумать, за цей тиждень я сожрала 5 тортів. А випила скільки…Зато діти вроді довольні сьогодні були)

Трєпалися з дєвочками о том, о сьом. Зайшла тема про забобони. У мене недавно подруга розвелася з чоловіком. Так її бабуся і досі бідкається: от казала бабця, що як у ДРАЦСі на рушник ставатимеш, під каблучок треба було якусь дєнєжку підсунуть – прикмета хороша. Ото б і подружнє життя склалося, якби їй під каблук гривню хтось …того… а так…

Смішно, вобщем.

Тут мою сестру пробило на історію. Каже, поїхала вона узимку до родичів у село. Рідко приїжджає, тож заходила до усіх-усіх, провідать. Прийшла до одних. З гостинцями. А вони на неї дивляться якось насторожено. Сіли за стіл. Вино, яке вона принесла, не п’ють. Розмова не клеїться. Вобщем, помовчали вони і стала моя сеструха збиратися уже додому, тут раптом їх пробило:

-        А ми гвіздків зварили!

Детальніше: Зварити гвіздків

Як я рожала дитину

alt

Моєму малому сьогодні виповнюється 7 років. Подарували йому вєлік. Вроді довольний.

Оце рішила написать, як я його рожала. Воно вроді й інтимне, але ж ми усі свої тут?)))

Детальніше: Як я рожала дитину

Шоколадно-банановий десерт з присмаком чорнухи

шоколадно-банановий торт. фото Жаби Нагрудної

Шоколадні цукерки їсти скучно, того я іноді роблю якісь шоколадні десерти.

Зайшла на "Фаніллу", стирила звідти рецептик.

Кажуть, смачне і контрастне (солодко-острєньке). Ок, попробую. Усі умови для того, щоб зробить тортік, були: удома майже нікого, тіко дитятко, яке тихенько гралося, продукти - в наявності, часу - купа.

І тут я двічі лажанула:

Детальніше: Шоколадно-банановий десерт з присмаком чорнухи

Інтернет-дружба у реалі

alt

Сподіваюся, я не відкриваю страшну тайну про те, що існує тусовка коментаторів «Полтавщини» у реалі. Воно прикольно, з безликих віртуальних стосунків гепнути з розгону жопою на бетон, у реальність, і роззирнутися, куди попала.

Про хороше.

Таки ж якби не попереднє знайомство на цьому третьосортному сайті, мало хто з коментаторів мав би шанс стати моїм другом.

Ну хіба з Олькою Жуковською я б могла в обхід вірту потоваришувати. З рештою коментаторів я б просто не мала, або мала, але зовсім мізерні шанси познайомитися  і вийти на той рівень довіри, який виник при анонімному спілкуванні. Ну все проти цього насправді було: різний вік,  різні сфери життєдіяльності, різні менталітети, різні політичні вподобання. Але ж ні: як виявилося, можна це усе це подолать і міло тусіть такою різношерстою компанією як у нас получилася.

 

Детальніше: Інтернет-дружба у реалі

Хеппі енд і Приват Банк

alt

От про погане і про погане. А я хо про хороше! Мій любимий братан (той, що у машині перевертався) знову попав у пригоду з серії «тіко мамі-папі моїм не розказуй»)))

Ліз він у вікно до коханої дівчини з гуртожитку. Я так розумію, там цілий «десант Ромео» був, бо по одній простині лізли кілька пацанчиків і мій брателло був останнім у черзі у вікно. Лізти на 2 поверх, висота невелика, перші пацани благополучно влізли у ту форточку. Але під моїм братом простинь не витримала й порвалася, уже коли він підлазив. Так шо гепнув на бетон з висоти другого поверху. Вроді усе ок. Його після цього навіть через парадний вхід пустили у гуртожиток.

Детальніше: Хеппі енд і Приват Банк

Школа. Дитячий туалет. Вікно.

Фото з demotivators.ru

Жалуюся на вчителів.

Я у свого малого у класі голова батьківського комітету (мало мені роботи на роботі, так я ще й сюда вперлася). Вобщем, заставили нас оплатить заміну вікна у дитячому туалеті. Я не протів, оця прінуділовка була у всі часи, зібрали гроші, поставили те грьобане вікно, поки у дітей були канікули шкільні. Оскільки туалет на першому поверсі, стекло треба було заклеїти плівкою – щоб малишню не було видно назовні.

Вобщем, почували ми себе молодцями, бо усьо зробили, прибрали, помили вчасно. У понеділок привожу дитину на уроки, питаю нашу класну керівничку «Ну як вам вікно?» Виявляється, плохо! Є зауваження: прийшла кобила – завучка і сказала, що вікно треба було заклеїти однотонною плівкою, а ми наклеїли вітражну, кольорову. Тож треба замінить. А якщо ми не хочемо, то приведуть директора і вона, я  так розумію, нас вжарить.

Детальніше: Школа. Дитячий туалет. Вікно.

Чей блог лучше?

alt

Забула зовсім про результати свого опитування!

Виставляю першу «трійку». Дива не сталося.

Перший – ОЗ. Якщо відволіктися від особистості блоггера, то робим висновок, що народу нужен «деревяний мачо», зґвалтування німецької бабушки російським солдатом, трохі кумедного домашнього відео і філософії, щоб прикрить свою хтивість)

Друга – КЗ. Тут навпаки, зіграла особистість блоггера, бо як блоггер вона ще школьніца. «Срібло» получила, бо читачам що блоггер, що коментатор – впринципі одно і то же. Вона упізнавана, харизматична, тому за неї проголосували.

Детальніше: Чей блог лучше?

Жінка на дотик повинна бути...

... м’якою, а не твердою!фото з vsyako-razno.ru

Йоханий бабай! Ще одна моя подружка стала боді-білдершою!!

Чуть не впала, коли її побачила. Була-була звичайна дівчина, потім ми довго не бачилися, і раптом зібралися у сауні – хоп-па! А у неї ноги-руки як у мужика!!

От починається воно усьо невинно - з фітнесу, потім  якось їх втягують у оце– і у результаті вони починають хавать оту хрєнь для росту мязів, мазать тіло коричневим авто-загаром, а лице – білим тональним кремом на 4 тони світліше – шоб було красіііівоооо!!!!!

Детальніше: Жінка на дотик повинна бути...

Нема хороших новин

фото з clubshutka.infoПройшлася по темах дня сьогоднішнього...

Нада б написать про цю дурацьку масляну у Полтаві, но не хочу. Скажу тіко: жалко полтавців, не вміють у нас придумувать розваги для народу. Групова бухаловка й гавно-шашлики – ото й усе свято. Я вилізла оглядється і найдужче мене вразили очі людей, повні озвірілої нудьги. А шо дєлать? Усьо ж краще так, ніж дома перед тєліком...

По ТВ усі новини говорять про нового Папу. Мені байдуже, хоча, говорячи це, відчуваю якесь святотатство – як це так – байдуже, що новий Папа?

Третя новина – померла Оксана Хожай. Співачка мого дитинства. «А я всьо жду тебя, давно увяли розы…» Мені подобалася ця пісня і красива була жінка. Царство небесне.

Шось не виходить у мене схуднути. 65 кг і ні в какую. Повод для депресняка. Мама подивилася на мене у новому платті і сказала – що «з попи кілограмчик нада б убрать»! Це мама таке сказала! Значить, усьо плохо(( 

Детальніше: Нема хороших новин

Жабі 1 рік

alt

Привіт, дорогенькі.

Нагулялася шо капець. За оцими святами й жрачками забула за власне день народження((

А моїй Жабі, між іншим, 8 березня 1 рік виповнився.

Тож, хоч і заднім числом, вітаю свою кращу половину з днем народження! Надо буде хоча б тортик колегам притаскать і жабо-сувенірчик зробить напам’ять. Думала ще забацать якусь фотосесію, но кого зараз голою жабою, летящою на мітлі здивуєш? Усі уміють фотожопить)))

А тепер підсумки жабо-року.

Детальніше: Жабі 1 рік

Весною розпускаються жаби

Ах-ах! Перший день весни! Це ж пора котів, гавно-тюльпанчиків на 8 березня і кошачої любові! Та «допобачення»! Весна – пора жаб! Чи й не шо – котячі свадьби, їм до жаб рости й рости))))

Детальніше: Весною розпускаються жаби

Про Кобилу

alt

Я ж худаю, якщо хто забув)) Пока мене і досі 66 кг, не зменшилося, но хліба вже не їм тиждень, так шо ось злетить скоро, думаю, зайве з мене. Но цей пост не про фігуру, то «прелюдія» така була до Главного.

Розбирала свої шмотки весняні. Подивилася на кожанку свою – навіть якщо скину 5 кг, усе-одно здорова кобила, мабуть, не влізу у неї. Заскочила подружка у той момент до мене додому, побачила і  «Продай мені, якраз мій розмір!» - вона значно тендітніша за мене. Вобщем, за 600 гривень забрала вона ту куртку, сваліла радісна додому, вроді усе й ок, а мене раптом така злість взяла!

Детальніше: Про Кобилу

Мої жаби

Купила собі підвісочку на телефон. У формі сердечка. І ось уже 2 тижні мене усі питають одне й те ж: «А чого не жабу обрала?» Бо Не Жабу! Хоча, зізнаюся, коли йшла у магазин, орієнтувалася на «жабську» підвіску, но не було їх гарних, тому взяла ту фігнюшку-сердечко…І взагалі: маю право любить і купувать не тільки жаб!... хоча процес уже запущений, і назад не відмотаєш: я – жабо-орієнтована і усі про це знають. Привезли канцтовари – зеленого кольору ручки – мої і ніхто й не спорить. Коли колега прийшла на роботу з зеленим блокнотом, я на неї так напала, і досі соромно як згадаю))))

Відкриваю  пошту – лист від подруги з фото жабського пам’ятника «ти ж їх збираєш, я спеціально для тебе сфоткала». Навіть 2 вірші про жабу уже є у колекції! І оце постійно так. Уже усі знають – хочеш зробить мені радість – принеси жабу. Оце трохи пошерстила свою колекцію:

Детальніше: Мої жаби

Худать!

alt

Хотіла собі купити платтячко. Взяла кілька різних 46 розміру і пару – 48 (раптом я виросла за зиму!) і пішла мірять. Не влізла у жодне, навіть у 48 розмір! Я шо, отака кобила?!

Дома поміряла: талія 85, стегна 105, бюст – це вас не стосується, вага – 66 кг.

Взагалі, моя «золота вага» - 61 кілограм – я стільки важила у 11 класі , коли ще носила 44 розмір. 5 кг надо убрать. Або купить плаття 50 розміру і тішить себе тим, що то кляті китайці неправильно тулять етикетки з розмірами на одяг.

Саме обідне, що це ж не перший «дзвіночок».

Детальніше: Худать!

Клад

Латунний злиток. фото з якогось там сайту вкрадене

Оце пишу і аж зло бере. Ну чого селяни такі безталанні?

Приїжджала наша близька родичка. У неї син жениться: бігала цілий день у справах по місту усякі там лєнточки-запрошення купувала, а ночувати до нас прийшла. Вобщем, уже перед сном, коли трохи підшофе була, бо ми ще вино якесь пили, зізналася: «А ми клад знайшли!»

Те, що я з неї «витягла»:

Детальніше: Клад

Журналіст-хам і бідний Жирік, а професійна солідарність ні до чого

Дивилася вчора відео як київська журналізДка прийшла на прес-конференцію до Жиріновського і з криком «українофоб» кинула у нього гнилою капустиною. Ясєн-пєрєц, її охорона виштовхала з залу, Жирік сказився, а інші журналісти (от падлюки!) не заступилися за колегу, не проявили солідарності ітд. бла-бла-ба.

От оцей заклик «проявити солідарність» мене обурив. До чого тут солідарність узагалі? Журналіздка про це думала, коли зривала колегам прес-конференцію  у ім’я самопіару (а саме так воно і було, це ж слава на тиждень: влучить яйцем у кандидата, дать букетом по морді міністру, кинуть капустиною по представнику іншої держави).

Детальніше: Журналіст-хам і бідний Жирік, а професійна солідарність ні до чого

Жаба і сайт Президента

зображення з blog.i.ua

Вобщем, отака штука: за останні 2 дні до мене з сайту president.gov.ua зайшло 153 унікальних відвідувачі.

Я зразу здивувалася й навіть зраділа - хто-то з президентського сайту мене читає, а оце воно мене мулять почало.

Фігня-вопрос  ніби-то з тими відвідувачами, кількість невелика, якби ж не з президентського сайту...Оце й зараз на жабі з president.gov.ua сидять, причому на один і той самий пост усі йдуть.

 

Детальніше: Жаба і сайт Президента

Покарання за перебірливість

фото зі stihi.ru

А можна сильно сміятися сьогодні, на старий новий рік? Бо мені було дуже смішно сьогодні увечері, хоч би у якусь прикмету погану не втрапить. Були гості у нас, розповідали містечкові новини.

Історія така.

Був красавець-мужчина на усе село. Не міг собі ніяк підібрати пару. Коли у армію пішов, батьки не дозволили його дівчині на присягу до нього приїхати – бо не пара, тіпо кращу знайде. Дівчина поплакала-поплакала і поїхала у город, відкрила фірму, купила дом і знайшла іншого собі.

А Красавець повернувся з армії, таскався-таскався, і нарешті знайшов свою половину.

Детальніше: Покарання за перебірливість