Життя Жаби

Клад

Латунний злиток. фото з якогось там сайту вкрадене

Оце пишу і аж зло бере. Ну чого селяни такі безталанні?

Приїжджала наша близька родичка. У неї син жениться: бігала цілий день у справах по місту усякі там лєнточки-запрошення купувала, а ночувати до нас прийшла. Вобщем, уже перед сном, коли трохи підшофе була, бо ми ще вино якесь пили, зізналася: «А ми клад знайшли!»

Те, що я з неї «витягла»:

Осінню за селом на пастівнику (для «городських», які не шарять, пояснюю: у селі є стадо корів, яке по черзі пасе кожна родина, яка віддає корову у череду) наші родичі знайшли латунні злитки. Лежали вони на дні дренажної системи, водою дощовою вимило землю і їх побачили. Злитки фабричні, з клеймом. Кажуть, під час Другої Світової через село відступали німці, заблукали, а дороги розмиті грунтові, можливо, тому й скинули латунний баласт. Хто-зна чи правда, уже не знайдеш кінців, де ті злитки взялися.

Вобщем, родичі скарб прикидали землею, увечері пригнали череду додому, а уночі на «Москвичеві» приїхали по клад. Скільки злитків і вагу я не випитувала (мовчала, щоб не передумала ця тьотя розказувать), сказала тільки, що машина просіла сильно під їх вагою.

Ну і куди це добро дівать? Інету у людей немає, зв’язків – тоже, цін не знають та й страшно ж – ще приб’ють десь замість грошей дати. Поїхали у город і здали усе на скупку кольорових металів по ціні лому. Виручених грошей вистачило на скільки-то мішків цукру –  наварили горілки на весілля…

Убитися головою об стіну(((

Як там кажуть: бідні – бо дурні, а дурні – бо бідні…

{fcomment}