Життя Жаби

Як я рожала дитину

alt

Моєму малому сьогодні виповнюється 7 років. Подарували йому вєлік. Вроді довольний.

Оце рішила написать, як я його рожала. Воно вроді й інтимне, але ж ми усі свої тут?)))

Вобщем, завагітніла я через місяць після весілля і поняла це під час весільної подорожі. Понесло нас у Голандію. Як щас помню: їду на велосипеді маршрут по якомусь-там національному парку, а тут наді мною пролітає літак – я його проводжаю поглядом, і – ой як невдобно – ця картинка мене укачує, з’їжджаю на обочину і мене починає вивертати  наізнанку. І решту 2 тижні до кінця подорожі я плювалася національною хавкою, оці усі морепродукти мені не лізли. І ніякої наркоти й трави ми, ясноє дєло, теж там не пробували - бо свідомі ж тіпа. Но саме главне, я ж грошей на тест на вагітність зажала! У Голандії тест на вагітність близько 20 євро коштує, а в Україні ж і за 5 грн можна. І я 2 тижні, шибко економна, промучилася в нєвєдєніі: вагітна я чи мене нудить бо я травонулася чимось сильно?

Вобщем, вйшла я на роботу – я тоді на лікьороводочному секретаркою працювала, зразу зізналася шефу. Він гарний дядько, ми й досі вітаємося)) більше нікому не казала, но як токо зашла у бухгалтерію, тьоткі глазом-рентгеном мене зразу просікли – і досі не розумію, шо вже вони на 2 місяці вагітності побачили, но зразу поняли усьо і висказали мені у лоб, що вони «усе побачили». Ненапряжно я проработала до 7 місяця. Мій шеф мене жалів, не напрягав особо. Помню, була у них нарада. Попросив чай. Принесла. Тільки вийшла – знову викликає:

«Ти тільки не хвилюйся. Але ти залила у чашки з чайними пакетиками абсолютно холодну воду». Отак. Главне – не волнувать бєрємєнну))) Дуже трогатєльно)))

А потім 2 місяці до пологів я складала пазли дома і жерла-жерла-жерла. Помню, було дуже стидно за свої 82 кг. Особенно, коли на останньому місяці вагітності я запросто влазила у огромну шрекову курточку – і вона мені була якраз((( ужасно комплексувала – жирна, обличчя розпливлося, без косметики. Вобщем, фе.

Рожала я малого чотко на Паску. І, ясноє дєло, мене усі лякали: главне – роди до Паски, бо усі врачі тоді будуть бухі й святкуватимуть, а ти будеш лежать нікому не нужна. По сроках мені уже давно було пора родить, і я аж сердилася – чого моя дитина ніяк «не созрєєт» бо задовбалася уже від питань «Як? Ти ще не родила?»

За день до родов я купувала паски у «Короваї» - знаєте цю пекарню по Жовтневій? Купували там коли-небудь паски? Якщо хоч раз купували, знаєте, які там черги – аж надвір огромезні. Але у мене був час і я спокійно там 2 години простояла, ніхто мене не пропустив без черги, хоча пузо було огромезне, та я й не просила – погода хороша, часу купа – чого не постояти. Тим більше бачила, як люди матюкали у спину тих, хто перся: «Я по запісі!» - була колись така у «Короваї» послуга – замовити попередньо паску і тоді ти її без черги забираєш. Не розумію, нафіга вони ввели цю послугу – адже ті паски і так люди розгрібали усі. Вобщем, постояла я у черзі, прийшла додому з пасочками і уночі нарешті у мене почалися льогкі схватки.

Притягли мене у роддом на таксі. Помню, їду, а по радіо піарять «нову супер-групу Не Ангели». Я про них нічого тоді не чула ще, подумала, що ще якісь безголосі істоти у мєхових лівчиках на естраді з’явилися. Но потім поставили їхню пісню – а ці ж дєвочки низькими голосами співають, і так вона мені сподобалася, ця група, з таким задоволенням я у роддом їхала! І досі їх слухаю, «Не Ангелів», емоційне, мабуть)))

А тепер трохи інтимних подробностєй)))

Рожала я легко. Я ж спортсменка. І врач у мене хороша попалася, Тетяна Шамота – часом не мама нашого вічного опозиціонера міського Саші Шамоти з «Фронту Змін»? Найдужче запам’яталося, що не могла ніяк залізти на родільний стол – привіт Удовицькій! Там же на табуреточку дряхлу нада ставать, щоб на стіл залізти! Коли схватки! На табуреточку! Ну таке, хоч запригуй з розгону на той стіл – ну ніяк не залізеш, я ж не мавпа всамом дєлє, щоб отаке робить) А ще я чхнула врачисі прямо в обличчя, случайно, але вона на мене не обідилася, слава богу.

Найдужче мені запам’яталася пуповина – навіть дитина мене так не вразила, як саме оця пуповина. Якогось нереального кольору, вона аж світилася. Я тоді помню, подумала про якийсь зв'язок з космосом. Не знаю, чого мені таке лізло у голову.

Потім врачі ругали мою маму, бо вона переконала мене взяти у роддом лише пелюшки, а не одяг для немовляти. І їм було ні у шо одягнуть мого малого, крім пельонки - а тоді усі уже були продвинуті і навіть новонароджених одягали у комбінезончики усякі.

Топім притарабанився мій Шрек прямо у родзал. Сказав, що уже потримав малого на руках і що дитина схожа на нього (це тіпа, щоб я не переживала?)))) і пішов далі звонить по усіх родичах: «Родила. Син. Схожий на мене». Чоловікам це важно, я так розумію))))

Наступного дня приніс мені усе, що я любила колись: шоколадне печиво й ананас – це при тому, що дозволено мені було їсти тіко рисовий супчик. А його тітка мені ще й домашнього виноградного соку (це теж категорично заборонено) передала й букет гвоздік – поставила на вікно.

У роддомі мені не понравилося. Палата хоч і окрема, але пеленальний столик поламаний був, мені Шрек його лагодив. Потім припхався якийсь рабочий – йому дрелить полочку нада було, це ж пилюка яка була у палаті! Води теплої не було. Вобщем, ну його нафіг.  Я з такою радістю звідти через 5 днів сваліла, даже фотку на фоні роддома не зробила - і зараз про це дуже жалкую))

Отакі спогади. Майже романтичні))

А! Забула! За малого мені Шрек перстень подарував – це ж така традиція є «Ти мені роди – а я тобі щось подарую». Такий, потрійний – 3 колєчка з білого, рожевого й жовтого золота об’єднані у одне. Дуже романтічно… Було б... Якби я сама його собі у магазині не вибрала)))

{fcomment}