Життя Жаби

Порція суботньої еротики

Решили открыть в Одессе публичный дом. Пригласили в горком тетю Песю с Молдаванки, известную в дореволюционной Одессе бандершу, и предлагают ей возглавить новое учреждение. Сулят ей всяческие блага.
- Нет, - говорит тетя Песя, - знаю я ваши порядочки.
Десять коек - для горкома, десять коек - для обкома, органам - по потребности. Весной вы будете моих девочек дергать в колхоз на посевную, осенью - на уборочную. А тетя Песя ложись и выполняй план...

 

Оце й мені так! Фрау Берг поїхала у свою Африку, а ти, Жабо, лягай і виконуй план по суботній еротікє))) Це я собі так запланувала – що по суботам у мене отаке буде на блогові. Но я, звісно, викручуся))

Детальніше: Порція суботньої еротики

Жінка з цигаркою – не так і страшно або Про користь цигарок

demotivation-blog.ru

У школі нас лякала учителька російської літератури, щоб ми не курили. Цитую, що вона казала: «Поцеловать курящую женщину – все равно, что облизать пепельницу». Я тоді була у 8 класі, курить і цілуватися  і не думала, но як воно: облизати попільничку, уявила дуже живєнько)) Це мене, підозрюю, втримало на деякий час від цигарок.

Потім мене добрі люди, звісно, научили палити і з того часу я іногда, по настроєнію, (читай: коли п’яна) гроблю у такий спосіб собі здоров’я. Коли покуриш, тоді дужче і алкоголь вставляє, і у голові такий приємний туман. До речі, дуже важливо правильно собі підібрати компанію курільщиків. Бо язик розв’язується і хочеться потрєпаться. Так шо, коли погані собєсєднікі, я взагалі не куритиму, перетерплю.

Насправді я курю з дуже небагатьма людьми. На роботі був у мене один товаріщ по цигарці, але він звільнився і я йому заміну так і не знайшла.

Детальніше: Жінка з цигаркою – не так і страшно або Про користь цигарок

Вітаю усіх з Днем Шоколаду!

фотка з mshealthy.com.ua

І вимагаю, щоб усі святкували!

Про користь шоколаду ми чули сто раз. Але ж то про справжній шоколад кажуть, а не про те гавно, яким нас годують українські виробники, так шо я не буду розпинатися про полєзность для здоров’я. Справедливості раді: польський шоколад теж гавно. І бельгійський, і німецький – усі «навчилися» мішать туда пальмову оливу. А ще, дорогенькі, у зернах какао, які завозять в Україну, купа "какавових" тарганів, які перемелюють разом з зернами, але, як мене запевнив один кондитер, "на смак шоколаду таргани не впливають". отак вам. ще не виблювали?((((

По справжньому гарного шоколаду я давно не пробувала. Хоча ні. Недавно привезла мені подружка з Іспанії плитку (купи такий, який в Україні не продається –  я так заказала) з великими шматками в’яленої полуниці і ще якоїсь ягоди – то був непоганий.

Найсмачніший з тих, що я пробувала – чорний з м’ятною начинкою. Пам’ятаю, в дитинстві я її ножем виковирювала з плиток «RitterSport», які мені привозила мамина подружка)))) Але, боюся, це лише пам'ять диниства, бо Кіндер-шоколад мені теж страшенно подобався і абсолютно не викликає ейфорії зараз. Не викликають захвату й різноманітні шоколадні фігури – оці всі зайці, доміки, машинки з шоколадної маси, об які можна зламати зуби – феее. Львівський хвальонний шоколад – аналогічно, а їсти їхню серію «Камасутра»  - відкушуючи пеніси фігуркам – то взагалі жестяк((((

Детальніше: Вітаю усіх з Днем Шоколаду!

Жаба і податкова: святкуємо дні народження разом

ми з малишнеюВчора знову святкувала своє день народження, яке минуло тиждень тому. Аж під надоїло уже))) Сподіваюся, це був останній день гульок. Поїхали з кумами на базу відпочинку: 9 дорослих, 5 дітей. А  на тому пляжу закритому така компанія  зібралася порядна: з одного боку від нашої хижки податківці празнували день податкової, з іншого боку – менти шось святкували. Вобщем, усі люди прилічні, особливо одна краля податкова... У мене впала челюсть, коли її побачила: коротка біла футболка до пояса, золоті труси (це купальник такий) і босоножки на 9-сантиментрових шпильках! На пляжу-бля! Оце інтелігентність)))) Дуже неземна істота. Надо було її сфотать, но не до того було.

Шрек притарабанив нам катамаран. Той, що з гіркою – щоб у воду з’їжджати. Я думала, дітей звідти не заберем. Але не тільки їм той водний велосипед сподобався. Лошицям з податкової (пардон, конечно, но як же їх назвать інакше?) він теж припав до душі. І поки ми їли шашлик, 4 кобили туди влізли і збиралися покататися «бо він без діла стоїть у вас».Нормальна постановка питання?))))) А не ваше …. діло,

Детальніше: Жаба і податкова: святкуємо дні народження разом

Гризня у соцсітях або ніколи не розмовляйте з незнайомцями!

seodoktor.ruФейсбук – то вєщь! Він поєднує людей. Зокрема,  дав можливість поцапатися на порожньому місті киянці, харків’янину і полтавці, які одне-одного в жисть не бачили, знать не знали і не спілкувалися!)

Ось стенограма діалогу. Кстаті, хто прав, не підкажете? Бо я заплуталася щось… (Імена справжні, прізвища я затерла)

Статус на ФБ :

Ірма: Як мене дістали вже ці араби, то пише, то дзвонить по сто разів. Слава Богу, що хоч у двері не стукають! Написано ж "зайнято" !!!

Коментарі до нього на ФБ:

Viktor Ірмо, Ви кобіта файна, ця надмірна увага,-- лиш ознака теґо, про що я написав. :)

Татьяна ‎1. ірмо - ти расистка?

2. от мені араби не дзвонять і не зачіпають. може, просто приводу не треба їм давати?))

Любов вам заздрісно що не пишуть араби вам?

Татьяна абсолютно не заздрю. просто будьмо реалістами. як там народна мудрість каже: якщо гм...собачка-дівчинка не захоче, то собачка-хлопчик не наскоче))))

Любов от нема слів...хочеться виматюкатись, ну чесно

Детальніше: Гризня у соцсітях або ніколи не розмовляйте з незнайомцями!

Мені сьогодні 30!

жабські лапки)

 

А я й досі люблю свій день народження! Щоб там не казали, що з роками до цього ставишся спокійніше – у мене ще не виходить! Оце зараз 24 година уже – а мені хоч не лягай, бо шкода спати у свято)))

Це треба, мабуть, уже якісь підсумки життєві підбивати, звірятися зі «списком»:

-чи досягла того, що планувала,

-чи маю те, про що мріяла у 20 років.

А ну його нафіг!

Детальніше: Мені сьогодні 30!

Треба вбити лелеку

фотка з сайту rodonews.ru

 

Дзвоню бабусі – я у село дитину свою відправила. Голос у неї встривожений. Каже: «Ходимо з палками, лелеку на сніданок чекаємо». Не поняла. Пояснює, що внадилася до них лелека якась странна – краде вутяток, так вони її ганяють.

- Ми шуліку ганяємо та яструба, а тут – лелека! Не боїться людей абсолютно, підходить прямо у двір і хапає вутя! Поки не поснідає, не успокоїться. Жаби у річці кудись поділися і вона голодна.

Детальніше: Треба вбити лелеку

А які вам жахи сняться?

страшно, ге ж?))) фотка з сайту dezinfo.net

Я донедавна думала, що жахи усім сняться приблизно однакові. Доки одна з моїх подружок-учительок не почала розказувати свій сон.

- Сниться мені: я заходжу у клас і починаю урок. І раптом розумію: я не пам’ятаю, який предмет викладаю! У дітей на столах немає підручників, щоб подивитися назву предмету. Я намагаюся вивідати у них, що за урок у них зараз у розкладі , але не виходить…

Я сміялася, поки не виявилося, що подружка розказує мені сон жахів, після якого вона увесь ранок ходила як побита собака! Тоді мені дійшло, що у кожного свій "набір страхів", окрім традиційних жахіть типу убивці з великим ножем.

Мені кошмари сняться рідко. Але ж таки вони практично однакові за сюжетами. Ось:

Сюжет: я заблукала.

Детальніше: А які вам жахи сняться?

Трошки еротичне опитування

Звісно, найдужче я переймаюся тим, чи переможуть українці на чемпіонаті по футболу. А на почесному другому місці:

Що робити з волоссям у зоні бікіні?!

Кажу зразу, питання спірне як зі статусом російської мови. Навіть зі Шреком, моїм у нас думки діаметрально протилежні і довести одне-одному свою правоту ми не можемо. Ніяких опитувань з цього приводу я не зустрічала. Тому пропоную нарешті вирішити це важливе питання.

Отже, варіанти відповідей:

Детальніше: Трошки еротичне опитування

Куди можна поцілувати чужого чоловіка?

фото з сайту demotes.ru

 

Вранці Шрек сходив у булочну, через 20 хв повернувся – на обличчі помада. Я помітила, він – ні. Показала йому дзеркало, витер, сказав, зустрів знайому нашу і вона його поцілувала. Він у неї дитину хрестив. Кума. Я, впринципі, не ревнива, але ж вона його майже у губи поцілувала! Сліди помади біля самого рота, навіть на губу нижню "налізло" – їй щоки мало було чи шо?

А з іншого боку, може, справді, знайома наша «промахнулася» і вийшов поцілунок майже у губи. Тим більше Шрек не відмовляється, зізнається: було. До речі, це уже не перший випадок, що його цілують. Він і при мені на прощання може колегу у щоку поцілувати.

Детальніше: Куди можна поцілувати чужого чоловіка?

Учні перестріли свою учительку...

отаких учителів нам завжди малює уява. а вони не усі такі!) зображення з сайту materinstvo.ru

У Подружки моєї сьогодні день народження. 30 років. Вирішила вранці її не по телефону, а лічно привітать. Причапала о 9 годині з букетом квітів і морозива, а у неї уже тусовка ціла дома. Діти її вітали – вона ж учілка. Каже, вранці зібралася у «Вітамін», а учні її на півдорозі перестріли з шариками, подарком і бутилкою шампанського. Так вона замість тренування притарабанила їх усіх до себе додому і у кульмінаційний момент ще й я причапала. Це я у тему до того, що не усі учителі падлюки, як люблять тут живописать деякі. Є й такі екземпляри, яких діти люблять! А ранок у неї ж тільки почався, кстаті. До вечора, до того, як гості являться, буде уже така нагуляна, мабуть, що тільки про сон мріятиме)))

А гулянка у нас сьогодні аж о 20 вечора почнеться. У сауну повалім дєвічніком. От років 15 тому було дуже круто, коли у компаніях на свята збиралися порівну: хлопчики і дівчатка, бо без пацанчиків, вважалося, скучно буде. А тепер, як казала ще одна моя подружка: «яке це щастя: вирватися кудись без чоловіків!!» Шрек, звісно, не в захваті, що я о 24 годині додому явлюся, але мовчить. Бо мені теж скоро 30.

Детальніше: Учні перестріли свою учительку...

Проста піцца й салат з синьої капусти з фетою

Піцца! Начинку кидала туда саму просту: ковбасу-сир-оливки - бо раптом не вийшло?У моєї Подружки чоловік – кухар, готує дуже смачно. Учора хавала у них піццу й випросила рецепт. Бо лічно у мене з піццою якісь непонятки. Коли не пробую робить – не виходить. Купувати заготовки-напівфабрикати – так вони ж нікакущі. Фе! Вобщем, пропоную рецепт. Вийшло з першого разу. Поки фоткала, Шрек і Жабеня усьо розтягли. При тому що малий мій піццу не їсть, схавав 4 кусочки, тільки оливки повитягав – не любить.

Рецепт Саша мені розказував по телефону "побиріку" – бо збиралися з Подругою на вилазку. Записала на диктофон і готувала практично під його диктовку:

– Знаєш, є така середня столова ложка? 1 середню столову ложку сухих дріжджів. 70 гр маргарину. Сіль-цукор. 200-грамовий стакан води, бажано кип’яченої й кімнатної температури. Додаєш поступово борошно, вимішуєш, щоб було такої густини як міцні вершки, не дуже густе. Потім перестаєш додавати борошно, а руки змащуєш олією й вимішуєш. Деко змащуєш олією й викладаєш тісто, розтягуєш. Його вистачить розтягти по усьому деко товщиною у кілька міліметрів. Тісто не рветься. Перед тим, як покласти начинку, хай хвилини 3 постоїть і трошечки підніметься.

Начинку пропускаю – бо й самі грамотні покласти, думаю)))) Випікати (у мене газова духовка) на максимальній температурі 15-20 хвилин.

Детальніше: Проста піцца й салат з синьої капусти з фетою

Конкурс краси – тобі точно сюди треба?

Ашварайя Рай. Міс Світу 1994. Фотка з liveinternet.ru

У конкурси краси я вляпувалася (от справді саме так!) 2 раза . Кажу зразу: не виграла жодного – обидва рази посідала третє місце. Розстроювалася дуже сильно по цьому поводу, навіть плакала! Зараз смішно, а тоді реально хотілося, щоб мене офіційно визнали самою-самою. Зато досвід афігенний получила. Ща розкажу.

Про Гроші.

На конкурсах краси руліт бабло: красавіц много, а корона і декорації дєнєг стоят. Не хочу нікого обідить, але ж у всіх конкурсанток – ноги-руки-очі-волоси є, відвертих потвор тут немає! Так шо будь-яка учасниця по своїх зовнішніх даних варта корони, а тих, хто можуть допомогти конкурсу матеріально – значно менше.

Про мишину возню.

Ще на конкурсах рулят зв’язки і політика. На прикладі обласного конкурсу полтавського: якщо перше місце дадуть полтавці, то друге бажано дати кременчужанці, щоб не обіжать друге за значимістю місто області.

Страшніше, коли серед конкурсанток представники ворогуючих політичних партій. Коли «синій» красуні дадуть 1 місце, а «червоній» – лише 2, то тоже дуже плохо для організаторів.

Про красоту.

Краса – діло наживне. Загримувати і правильно підібрати одяг – і будеш покрасівєє моєї улюбленої Ашварайї Рай (на фото).

Детальніше: Конкурс краси – тобі точно сюди треба?

Обираючи чоловіка – не помилитися

фотку вкрала на behappy.by

«Что б не пил, не курил, и цветы всегда дарил» - я ржу над цією пісєнькою. Як мало надо було колись жінці для щастя) Тема затягана, але я всьо равно скажу свою точку зору на самий головний вибір в житті Жінки: вибір Чоловіка.

Коли моя мама 35 років тому поступила у інститут – її бабуся (моя прабабуся) сказала: «Ну от тепер я за тебе спокійна» – ну звісно, про що ж ще турбуватися як не про освіту?! А нада було б, кстаті, бо зустріла мама у тому інстику мого афігенного папєньку, який успішно її психологічно тероризував пів-життя і мене заодно((( Я колись детальніше розкажу.

Завдячуючи йому у мене по-жизні ілюзій щодо Принца на Білому Коні не було ніяких. А от злість присутстувала на усіх-мужиків-паскудників. Ці «високі почуття» я досить успішно виміщала на тих, хто мені симпатизував – а шо їх жаліть, гадів? Або ти запресуєш, або тебе. Постраждалих було багато, бо я жаба таки яскрава. Як наслідок: ворогів чоловічої статі у мене було багато: дехто й досі не вітається, а побачивши декого я сама переходжу на інший бік вулиці.

Так от, Шрека свого я обрала за то, що:

- він був дуже врівноваженим і спокійним, як про нього казав його колега «я таких флегматиків ще не бачив» - мо, й не краща характеристика, але мені вона сподобалася,

- я не могла уявити ситуацію, щоб він мене ображав,

- у нього були дуже гарні накачані ноги – я таких майже ні у кого й не бачила,

- пропозицію він мені зробив у потязі Київ-Полтава і якби я відмовила – то усю ніч мені б довелося спати на сусідній полиці з ображеним на мене пацанчиком – а воно не зовсім комфортно, погодьтеся))

- ну і останній аргумент – у мене затремтіли коліна й кинуло в жар, коли я йому збиралася відмовити і тому я передумала.

Детальніше: Обираючи чоловіка – не помилитися

Є вчителі хороші, а є такі, як Ви і Ваші діти!

Фотка з demotivators.ru

От усі зараз гонять на вчителів: і то вони повинні, і це погано роблять. Сволочі: на діток оруть і луплять (а діти ж звісно усі як один – янголи!)

На противагу розказням про дибілів-учителів привожу кілька прикладів, де вчителі не такі вже й погані, і взагалі, жертви обставин. Для тих, хто не знає, то я з чисто учительської родини: папа-мама-дядько-ще один дядько-тітка і купа дальших родичів – у школах працюють. Так шо тєма мені близька.

90-ті роки. Моя мама – вагітна. У класі у неї мальчик-дибіл і така сама мамаша. Щовечора дзвонить, докладає усе, що їй сина розповів, скільки раз Коля на Машу сказав «дура», хто курив за школою і на якій перерві, і заключний акорд – гнівний расказ про то, що її сину однокласники не люблять. Щодня такий дзвінок, через день – мамаша пацана у школі со скандалом. Психологічний терор. Живота маминого вона не помічала, мабуть, не знала, що вагітних надо жаліть. І так – до самого декрету.

80-ті роки: мої батьки – випускники Київського педу. Косморг настановлює випускників: «Вперед, Нулі! (це звертання)». Картинка друга: не дають житла у селі, куди направили на роботу – живіть у школі. В райкомі гнівно: «Чого ви ходите до нас за квартиру? Ви ж учителі!» (тіпо про чужих дітей нада думать, а не про житло).

Наш час. Якесь шкільне «8 березня». 9 клас. Хлопці по приколу налили у лимонад водки. Одну дівчинку, як назло, саму тиху й смирну, розвезло. Мама знайшла її у туалеті, де дівчата заставляють її виблювати, але у тої не виходило. Веде її додому здавать мамі на руки. Назустріч – ще одна учілка. Побачила, що у тої "стекляні" очі і зразу влазить з педагогікою. Лупить її по щоках «Ах ти дрянь!» (Це, звісно, «ноу коментс», та учілка – гавно).

90-ті роки. Стоїть на зупинці автобусній учілка моя класна. Чоловік у неї теж учитель. Зарплати не платили півроку. Вітер надворі. Збиває її з ніг – вона хитається, не може встояти.

Детальніше: Є вчителі хороші, а є такі, як Ви і Ваші діти!

Зустріч випускників: розбір «польотів»

Минуле не треба недооцінювати. Зображення взяла на demotes.ru

Сходила на вихідних на зустріч випускників. Описала її у блогові – нижче ця замітка є, кому цікаво. Получаю й досі «отвєтку» в камєнтах від подруг за те, що написала. Причому наїзд конкретний, не «ля-ля», ми так навіть у інститутські роки не гризлися. Основні претензії дівчат до мене, наскільки я зрозуміла:

- Не мала права писати, бо розтеліпала чужі секрети;

- Сиділа з кислим (інший варіант - зверхнім) виразом обличчя й рано пішла;

- Вирішила пропіаритися у блогові на подругах і вони тепер не подадуть мені руки, не подзвонять і на зустріч випускників не запросять ніколи!

Тобто плювати, що 5 років життя ми провчилися й фактично прожили разом, пережили купу різного-усякого. Усе наше спільне минуле хочете перекреслити і забути про мене тільки через те, що я визнала, що зустріч випускників пройшла не так, як планувалося?

Забити й не реагувати на ці претензії я не можу, бо якась правда там, напевне, є – дівчата мене добре знають . Отож, раз кажуть, що я на них піарюся і стала зверхньою, то так і є. А з іншого боку:

- Я ж написала правду! А ми ж усі за правду тіпа. (А наїзд на те, що якусь тайну видала – то імен же жодних немає, жодних конкретних фактів! Хто там знає, про яких подружок я пишу?)

Детальніше: Зустріч випускників: розбір «польотів»

Зустріч випускників: зустрілися й знову розійшлися

Женщіни з філфака)

Зустрілася вчора зі своїми одногрупницями. Усього 2 години поговорила, а голова – як вулик осиний, болить і сьогодні. Усе-таки зустріч з минулим – дуже великий стрес для організму і отходняк у мене як після капітальної п’янки, хоча я учора не пила абсолютно.

Як нас порозкидало усіх((( Тільки я, моя краща подруга та ще парочка залишилися у Полтаві. Решта – Київ, Швеція, Данія, Дубаї.

– Я не завожу дитину, бо у літак після 5 місяця вагітності не пускають.

– Як я ненавиджу хачів – через них мій чоловік-швед платить з прибутків 60 % податків.

– Я живу у цивільному шлюбі з турком.

– Я розлучена, через місяць виходжу заміж удруге.

– Я захищаю кандидатську, тому особисте життя чекає.

– У мене є чоловік, дитина, робота. (Да, це, звісно, найнудніший сценарій))))

Впринципі, я можу підтримати світську бесіду на кожну з цих тем. Але – нащо? Просто прийняла до відома інформацію, а поговорити по-людськи чогось не вийшло. Мабуть, треба було добре напитися і не у кафе, а удома у когось зібратися, щоб не тримати марку і тоді б якось розбили бар’єр, який виріс між нами за 8 років після інтитуту.

Детальніше: Зустріч випускників: зустрілися й знову розійшлися

Сусідські війни: в дракє только бабушкі

Фотку стирила на demotivators.ru

Це дивилася по «Місту» сюжет про сусідські війни – ділять люди чи воду, чи каналізацію, якісь документи представляють. Не цікаво, без огонька полтавці розбираються. І згадала, як моя бабуся все життя воювала зі своєю сусідкою. То було весело.

Уявіть: по-сусідству проживають одинока вдова бездітна і родина з 2 дітьми. Діти – це мої мама й дядько. Мама каже, що коли вона була маленька, сусіди ще дружили. А потім з роками щось пішло на розлад.

Вобщем, діючі персонажі: бабусіна сусідка – Бешена. Моя бабуся – Кобра. А що ви думали? Вони й клички одна-одній дали, я довгий час і не знала, що сусідку звуть Мелашка, бо тока по кличці її бабуся й називала.

Воювали тільки ці 2 дами. Ми, решта родини, намагалися у конфлікт не влазити, тільки коли існувала загроза мордобою.

Усе сміття з двору Бешеної летіло до нас у грядку. Якщо наша курка забрідала на чужу територію – її та бабушка ловила як особо опасного злочинця й трупик перекидала нам через забор. Якось вона уночі потовкла нам усі кавуни й дині на грядці. Коли, недайбог, ми зустрічалися десь у селі, Бешена завжди казала щось типу «кобрина онука» і плювала вбік (а могла ж і мені під ноги, кстаті).

Коли вони скандалили – чули усі. От абсолютно все село. У мене ж бабуля пєвіца в народному хорі – голос ого-го. Та дама, кстаті, від неї не відставала. Причина розборки люба: наприклад, у нас голосно працює радіо (воно у бабусі надворі й справді завжди налаштоване на національний канал).

Бешена: Виключи радіо!

Детальніше: Сусідські війни: в дракє только бабушкі

Христос воскрес! – Спасибо, мне уже доложили.

фотка з сайту zlobodnevshina.ru

Пасха з недавніх пір займає особливе місце у моєму житті. Кому – Великодень, а я колись на Пасху народжувала свого малого. Тому це свято я здебільшого проводжу з радісною думкою «а 6 років тому…», релігійна складова відходить на інший план.

А взагалі я Пасху не люблю. Не хочу гнать на людей, але ніколи полтавці так люто одне-одного не клянуть, як перед Різдвом на ринку у черзі за сухофруктами на кутю, і перед Пасхою – у черзі за пасками у «Короваї». Ото й уся релігія: «Куда-мать-перемать-попер?! Вас тут не стояло!»

За день до пологів я стояла 2 години у черзі за пасками – ніхто вагітну з величезним пузом не пропустив. Впринципі, я на це й не розраховувала, просто дома скучно сидіть було, а тут – на свіжому повітрі, і книжка у мене була читать. І це все мені довелося пояснювати якійсь женщінє у черзі, яка запідозрила мене у тому, що «спеціально ОТАКУ прислали, щоб без черги. А без черги можна тільки тим, хто по-запісі!» Фу. Яка гидота. Ото й усі питання віри.

Детальніше: Христос воскрес! – Спасибо, мне уже доложили.

Сірі полтавки – зовсім не японки

я б таке носила! brodiahy.org.uaВесна: дами мають преображаться і надягати красиві яскраві шмоточки, а у Полтаві – ну така тоска, такі нудні дівчата. Вчора гуляла Жовтневою зі своїм малим, дивилася шмоточки на дамах. Нічого видающогося, крім зграї здорових одичалих собак з мутним поглядом біля «козацьких генделів» так і не побачила((((

Ну ясно, що зимою усі носять чорне – але ж весна! Ну купіть собі червоні-зелені курточки й якісь яскраві спіднички! Ні! Ходять як таракани однакові – сині джинси й чорні кожанки. У руках – чорна сумка. Сумки – окрема розмова. Оцей розмір – «щоб влазив батон хліба» мене кумарить! У мене така сама, до речі. Дуже практичні женщіни й дівчата зараз – тому й сумки у них великі. Це дуже сумно.

Я, кстаті, хочу підібрати собі маленьку сумочку. В жопу той батон, який повинен туда влазити! Тільки не дибільний клатч, у який тільки мобілка й пачка презервативів поміщається, а повноцінну маленьку сумочку для мінімального набору: дзеркальце, косметичка, блокнотик, мобілка, ручка, ключі, гаманець.

А щодо шмоток, то у мене є пара подружок, які вдягаються як мені подобається – є шо роздивитися. І кофточки яскраві, і юбки з лєнтами, і прикраси підбирають, і кольорові колготки, і етно-штучки – і їм не по 18 років, кстаті! Не бояться, що скажуть, що «коли тобі під 30, то треба носитиділовий костюм».

Детальніше: Сірі полтавки – зовсім не японки

Про дешевий ліфчик

Фотку стирила з demotivacija.ru

Забула у сауні ліфчик! Зрозуміла, що щось не так тільки у таксі. Не то шо б мені без нього нестерпно, але явитися додому з сауни, де була з пристойними подружками, подшофе й без бюстгальтера – якось западло перед Шреком(((( Так шо довелося срочно по дорозі зупинятися біля підземного переходу й купувать ліфчик. Вибрала швидко. Чорний (майже такий, у якому й виїхала до подружок) і усього за 60 гривень. Аж жаба задавила – він практично не відрізнявся від того, що я загубила, тільки у 5 разів дешевший. Якого фіга я фірмовий брала, коли ось, такий самий тільки без лейбла і дешево!

До чого я веду? Таки ж гав…но мій новий дешевий бюстгальтер. Оце кілька місяців мені треба було його поносити в перемішку з іншими ліфчиками, щоб зрозуміти:

1. Груди у ньому пітніють! Це кошмар. Я думала, таке тільки у порнофільмах буває – коли груди аж блищать від поту, коли знімаєш його. Шо за нафіг? Я завжди носила бюстики з поролоновою основою – бо так красівше, але ніколи отакого не було. Не хватало мені ще «сауна-ефекту» - це як малі ідіоти себе клейонкою обмотують і бігають, щоб пітніти й худнути – так я мимоволі з бюстом таке ледь не зробила(((

2. Бретельки ніфіга не тримають і розтяглися практично зразу. Ліфчик, якому рік, краще виглядає, ніж цей, 2-місячний. Нитки вистрьопалися на кружеві й якось неохайно бретельки виглядають. Феее.

3. Усвідомлення того, що на тобі дешевенька білизна конкретно паскудить настрій. От не видно ж, що під твоєю красивою кофточкою на тобі вдягнуто, але морда все кисла.

Є у мене така фішка – карать свого обидчика, навіть неживого: ударилася об шафу – надо вдарить її, щоб знала, як «стояти на дорозі». Так само й цим нещасним ліфчиком. Порізала його на клаптики й викинула у сміття. Хай знає, гад, як мені життя псувати.

Детальніше: Про дешевий ліфчик

У сітьовому маркетингу друзів немає, тільки клієнти

Фотку вкрала на bomz.org

Подзвонила давня-давня подруга. Колись дуже дружили, потім якось розійшлися. А тут раптом запросила у гості. Так мило з нею потріпалися хвилин 20 а потім вона витягла дошку, маркери і почала розказувати мені, як я можу заробляти у сітьовому маркетингу. Я сиділа і ледве стримувала сльози. Дамочка з маркером бачила у мені тільки клієнтку.

Ненавиджу сітьовий маркетинг. Він забирає у нас друзів. Це як зараза. Коли у компанію проникає отакий зомбі, уся гулянка зіпсована. Бо у самий момент, коли усі розслаблені, починається «ой, у мене тут випадково у сумочці каталог лежить…» І усе! Ці ж сектанти (а інакше й не назвеш) як заряджають лекцію – зупинити й перебити неможливо, поки плівка у них не кінчиться.

Буквально на днях говорила зі знайомою – вона у кадровому агентстві у Києві працює. Каже: у «чорних списках» у роботодавців у них стоять сітьовики, бо у них «измененное сознание». Мовляв, одне діло, якщо у дитинстві заробляла на оriflame-avon– то ще нічого. А ті, хто уплуталися глибше у щось на зразок amway, стають нестерпними у колективі, до мордобою доходить. Тому на роботу таких беруть тільки якщо уже дуже видатні фахівці.

Власне, а чого я повинна терпіти, коли отак нагло мене розводять? В усьому вихованість винна. Ніж послати людину, яка тебе намагається з усієї сили використати, сидиш і слухаєш, бо не ввічливо інакше.

Очень собой горжусь. Було у мене два випадки, коли послала їх. Перший: мама моєї подружки подзвонила увечері. Надворі – 25 морозу, просить прийти по важливому питанню. Добре, живуть поруч. Зайшла. А у них толпа лохів, демонструють їм якийсь посуд. І я це зробила! Сказала «мені це нецікаво», розвернулася й пішла!

Інший випадок зі Шреком. Теж після роботи попросив його зайти у гості колега «розібратися зі складним питанням». Мій думав, що у колеги комп полетів. А там – той самий рояль у кущах з Am-Way. Супружнік у мене гарно рахує, він спробував довести, що вони неправі і перерахував по-своєму. Оскільки сектанти рахують тільки так, як їх учать, то крок вправо-вліво їх вибиває з колії і швидко перестроїтися вони не можуть. Вобщем, зробив він їх трьох. Але після того вони з ним рік не віталися.

От мене цікавить – а сітьовикам-сектантам хочеться хоч іноді поговорити з друзями про щось інше, крім купи-продай? Ще одна знайома казала, що їх зомбують там на їхніх тусовках гуру бізнесу. Як собак. Хлопками. А про що песикам говорити між собою як тільки про кістки?

Детальніше: У сітьовому маркетингу друзів немає, тільки клієнти

Про чоловічу істерику

фотку стирила з best-demotivators.com

- То ти мене ще у гніві не бачила! - це мій знайомий видав недавно таку фразочку.

Я так і не зрозуміла: погрожував чи вихвалявся?

Аж у шоці трохи я: не маю ні найменшого бажання споглядати мужчину во-гнєвє. І взагалі, на його місці я б не розказувала направо й наліво, що емоційно нестриманий. То не є зер гут. Кажу як спеціаліст, бо у мене папєнька часто нам в дитинстві демонстрував оте «во гнєвє»: з швирянієм сервізів, гепанням кулаками в стіну й криком. Ніякого восторга я при цьому не відчувала, зато натренувалася і маю стійкий імунітет до чоловічих істерик. Кстаті, один з плюсів мого Шрека – його врівноваженість. Ніколи не підвищує голос. Тху-тху-тху, щоб не зглазить.

У питанні емоційності я мислю стереотипами. Чоловік повинен бути спокійним і врівноваженим. До одного місця сучасні модні тенденції про свободу вираження й експресивність. То усе для прекрасних дам. А ви, дорогенькі, тримайте ваші емоції при собі навіть коли дуже хочеться гаркнути на даму серця. Бо, якщо подумати, саме за стриманість і терпіння до наших вибриків ми вас і любимо, а не за ваші афігенно-красиві очі.

Детальніше: Про чоловічу істерику