Життя Жаби

Чому так мало щасливих людей?

Щастя є! Фотку вкрала з сайту demotes.ru

Гостей я люблю. Але погано, коли вони приходять з сумними новинами. До мене за цю суботу – неділлю прийшли у гості 3 людей і усі якісь невеселі.

Вчора зайшов на півдня брат троюрідний, студент. Дуже позитивний, я його дуже люблю. Живе в гуртожитку, отримує стипендію. Шукає роботу собі на вихідні, щоб батьків не дуже напрягать. Від 50 до 70 грн на день заробляє. Згоден навіть копать по 14 годин на день – бо краще платять – більше 100 грн. Вобщем, молодець, хоч і шкода його – я у студентські роки підробітками не заморочувалася.

Сьогодні зранку заїхав на каву Шреків двоюрідний брат. У нього всьо плохо: старший син – 18 років через тиждень «народить», його дівчині – 17, обидва ніде не працюють, сидять на шиї батьків. Батьки обраниці сина – алкаші й допомагати їй не будуть. Другий син, молодший, захворів. А Шреків брат ще й з роботи злетів. Так сумно усе.

Дзвонила мені ще одна знайома. Каже, отримала у спадок від бабусі дім, але її рідний дядько-алкоголік також претендує на спадок, хоча у заповіті його немає. Тому тисне психологічно: приходить і тупо спить на сходах або на коврику перед дверима. Сусіди зляться, міліція нічого не може зробити. А вона сама живе і не може відігнати його. Ужас.

Слухаю й аж совість мене мучить, що у мене все ок (тху-тху-тху, щоб не зглазить). Розумію, що кожен сам коваль свого щастя і нада мислить позитивно, але було б краще, якби приходили з «А у мене така хороша новина! Давай розкажу!!»

Детальніше: Чому так мало щасливих людей?

Як і з ким краще спати? (Рейтинг)

оце я така сьогодні. фотка з сайту demotes.ru.

Нє, я не про секс, а саме про СПАТИ. Щоб висипатися. Склала навіть рейтинг.

Однозначно, найгірше спати – з дитиною. Пояснювати надо? Усю ніч то вкрий, то водички, то воно ляже впоперек ліжка – вобщем, ясно.

2 місце по незручності – спати з бабусею. Тут уже тебе всю ніч укутують пуховим одіялом, навіть якщо у кімнаті + 25. А ще бабусі хроплять. Я не для того, щоб образить - теж така буду. Але як спати, коли замотаний периною по вуха а поряд бабуся хропе?

3 місце – сон з дуже-дуже желанним мужчиною. Як з ним просто спати?

4 місце – спати з подружками. Майже ніяких шансів заснути - усе-одно всю ніч просплєтнічаєте про шось дуже важне. Але (чого я 4 місце дала) тут є можливість урвать кусочок сну - рявкнуть: «Все! Я спать хочу! Мені завтра на роботу!!!!»

5 місце – сон з любимим мужем. Майже ідеальний варіант. Він усе зрозуміє! Можна заштовхать його під стіну і зайняти усе ліжко, можна виманить його на свою половину і хай гріє, коли холодно. Дуже зручно закинуть на нього руку, ногу і майже лягти зверху (головне не дихать у шию, бо йому лоскітно). Вобщем, прекрасний сон.

Супер-ідеальний варіант виспатися – спати самій! Можна «звєздой» - це коли ручки-ножки в сторони. Я ще люблю лягти по діагоналі ліжка. Можна перелазить з одіялом з угла в угол і якщо хто й трапиться в дорозі, то тільки м’яка іграшка, яку можна скинути на пол.

Але я відаю перевагу таки 5 місцю. Бо боюся темноти і бути самій удома. І якщо поряд не буде Шрека не засну взагалі.

Детальніше: Як і з ким краще спати? (Рейтинг)

Краса – убойная сіла (по подружкам!)

Дуже розумно! А фотку стирила з bomz.org

Ну чого ж так багато часу іде на те, щоб привести себе у порядок?

Просиділа у перукарні 3 години. У вихідний день. Жааалко часу! Так це ж тільки зачіска! А ще – нігті робить, брові щипать – плюс 2 години точно. Добре, що чистку морди ліца сьогодні не робила і епіляція свіжа – так би на весь день затяглося!!! Во імя чого я це роблю? Заради мужчін? Заради пацанчиків надо уміть борщі варить і м'ясо жарить. То усе «заради себе», а найдужче – во імя подружок-гадюк, які дуже зрадіють, побачивши тебе, лахудру ненакрашену.

Ото заради них і сиджу оце, працюю над собою. Не буде вам завтра радості побачити жабу а-ля «натюрель». Царівною явлюся на роботу!!

Детальніше: Краса – убойная сіла (по подружкам!)

Зрада по інтернету

Як же вона йому зрадить – у неї ж інтернет удома не підключений!

Автор цієї фрази я. Говорила то на повному серйозі, коли з друзями сплєтнічали про знайому пару:

- Чоловік – майже рік на заробітках,

- Жінка – за тисячу кілометрів удома його чекає.

Мої другани запевняли, що її супружнік у двері не зможе пройти, коли повернеться – роги виростуть занадто великі. А я відстоювала честь подружки: мовляв, вона женщіна чесна, у неї мала дитина а ще – НЕМАЄ ІНТЕРНЕТУ!

Поржали з мене, звісно, а я оце думаю: а таки ж справа у інеті! Я оце іноді сиджу біля свого Шрека – він з аудіо книгою, я поруч - з ноутом і таке пишу на форумі… от повернув би він голову уліво й заглянув у монітор… не злорадствуйте – по мозгам би не надавав – він дуже врівноважений, але здивувався б точно.

От ревнуєте чомусь, якщо хтось вашій половині подзвонив чоловічим голосом або на танець запросив, або на півгодини пізніше вона з роботи явилася. А от якщо увечері любовь всєй жизні сидить поруч і длубається у інеті – усе ок! Вірніше сидить поруч з тобою – її фізична оболонка, думками й желаніями вона далеко. Але така зрада чомусь не рахується, віртуальні ріжки у двері проходити не заважають))

Детальніше: Зрада по інтернету

З ким краще ходити у сауну?

Ну почті я! Фото стирила з demotivators.ru

З пивом і подругами!

Дожилася – сауна то реально єдине місце, де можна заховатися від дітей і супружніка. Це я недавно для себе відкрила. Останні рази я туда ходжу не стока заради попаріться, скока шоб накуритися, пардон, випити і потрепацца з подружками за закритими дверима.

Чапать з супружніком або з пацанчиками – то ж надо жратви тягти утричі більше. Крім того, у мене Шрек упорно тягає в баню віник – а воно ж боляче, коли тебе приложать отим розпареним листям! Покурить – ні, сплєтнічать – акуратно, бо супругі тільки прикидаються, що говорять між собою, а самі усе вислухають). Плюс при чужих дядьках голяка не посидиш, а тока ретельно замотаний простинню по самі вуха – Шрек за тим слідкує! Вобщем – нафік воно нада!

Єдиний мінус отаких дамських посиденьок – без пацанів трохи страшнувато. Я ловлю себе на тому, що завжди ретельно перевіряю, чи ми замкнули двері, чого ніколи не роблю, коли зі мною у сауні Шрек.

Детальніше: З ким краще ходити у сауну?

Час роздягатися

а у мене ножкі красивіші)) фото з сайту best-dem.ru

«А яка хороша в Україні весна, коли жінки роздягаються»

Хі-хі. Угадай, хто сказав. І таки ж правий!

Я сама, як маньячка сьогодні рискала поглядом по женщінах – хто-що симпатичне вдягнув з нагоди сонечка? І я таке хо, щоб на мене теж звертали увагу!

Сумочка – шарфік не підходять. На ногі пяляцца весною. У мене з ногами усе ок, значить, сапожки й веселенькі колготки. Останніх, до речі купила. На 360 гривень. Аж страшно – де у мене був стоп-сигнал? Бо зайшли з Подружкою (тою, що заміж виходить) у магазин їй по білі чулки на весілля – а там розпродаж. Вийшла я звідти з торбою колготок-чулків-гольфів. А Подружка собі нічого не купила. Так шо ще раз будемо іти. Вона, до речі, у штанах по теплу ходить – ніяких колгот. Бо зробила антицелюлітний масаж. Я як побачила її ноги – чуть не впала.Синці як у леопарда плями – від колін і вище. Таке враження, що її били з особливою жорстокістю. Ладно, не обсуждаю, то її діло.

Мабуть, і сумочку куплю. Яку-небудь маленьку з квіткою або черепом – застібкою, і шоб нічого у неї не влазило. А шо, тільки блондинкам такі можна?)

p.s. Жуковська! Де блог про шмоткі?!)

Детальніше: Час роздягатися

Як виглядають реальні пацани.

нє, на янгола не схожий)

Приїхав мій малий з села сьогодні. З вибитим зубом (я про це писала вже).

Не вистачає усього 4 зубів. З них лише 2 випали самі. Решту того.... вибив.

Не може кусати нормально. Тільки на праву або ліву сторону. Зато до нього ніхто не лізе на дитмайданчику)

Детальніше: Як виглядають реальні пацани.

Та де той целюліт?

Красуня! фото з сайту crimea.kp.ua

Ну хто сказав, що саме страшне у зовнішності жінки – то целюліт? Усі, як загіпнотизовані, худають і «підтягують шкіру» на стегнах і сідницях. Як на мене, у жінок можуть бути значно гірші вади: ну йдеш ти вся така з себе з підтягнутими сідницями, а душ не прийняла після аеробіки…

Або проблемна шкіра. Поки до твого целюліту коханий добереться – прищик на морді він сто разів помітить.

Блін, та грязна голова й облізлий лак зводить нанівець усі шанси продемонструвати целюліт об’єкту свого бажання.

Так шо забийте. Целюліт запаковуємо в утягуючі колготки, маленькі груди – у бюстик «пуш-ап», морду мажемо тонаком, нігті – свіжим лаком і головне – робимо укладку волосся. Перед цим – помитися-почистити зуби)

Пам'ятаю, як навчалася у педунівері, одна викладачка не соромилася дівчатам казати: «У тебе несвіжа кофточка. Чого не користуєшся дезодорантом?» Дівчата тоді страшенно ображалися – яке вона має право їм ОТАКЕ казати? А викладач була права: вона ж розуміла, що сільським дівчатам, крім неї, ніхто того не скаже. Ми ж, подруги хрєнові, мовчали, щоб їх не образити…

Детальніше: Та де той целюліт?

Не люблю красивих блондинок!!!

фото з сайту nemudrost.comА вам подобаються красиві й розумні блондинки? Мені – ні! Вони мене дратують. Ну дуже довго я звикаю до такої фіфочки, коли вже доводиться з нею тусіть. Якщо вона красива й тупа – я якось легше це переношу. Але якщо вона красива і розумніша за мене… куда?! Ти ж бландінка! Знай своє місце: довгі ноги-волоси-нігті, плюс міні-юбка й куций розум – десь так я думаю. І не соромно мені ні разу. Ну от абсолютно.

Кста, дами, якщо ви думаєте, що не подобаєтеся тільки мені, жабі, то ви глибоко помиляєтеся. Ви усіх дратуєте. Тому не ображайтеся. То доля.

p.s. З брюнетками у мене усе ок – їм природа дозволила бути розумними)

Детальніше: Не люблю красивих блондинок!!!

Без зубів

- Ой, у вашого сина вже зуби випадають?

- Та що ви, йому ж тільки 2 роки, то він вибив!

Це свого часу мій сина мене так з днем народження привітав – носився поки не впав на Жовтневій біля «Короваю» й достав асфальт зубами.

Вчора він знову вибив собі зуба! Не пройшло й 3 років.

Я його у село відправила – під нагляд бабусі й прабабусі. У них на очах шпендрик розігнався і стрибонув на ліжко – знаєте, таке радянське, з пружинами й металевими бильцями, на якому класно можна стрибать. Тормозив зубами якраз у металеве бильце. Тепер у нього немає 4 передніх зубів: 2 верхніх (вибив) і 2 нижніх (слава богу, самі свого часу випали). Повна ілюзія, що хтось дав кулаком у обличчя. Тепер мій грозний гаврик, бритий майже налисо, який ходить у камуфляжі й займаєься у «Воїні» шепелявить, не може нічого кусати і з рота тече слина – бо немає зубів, за якими вона б трималася. Уржатися! Засміють дитину.

Детальніше: Без зубів

Страждання у понеділок уранці.

Фото з сайту lackyday.comЗ післяпразднічним понеділком усіх!

Оце прокинулася і медитую – налаштовуюсь на роботу. Якби 4 дні не пила, було б значно легше, але хто ж знав?)

Випила стакан води.

Випила каву з шоколадом.

Вигуляла собаку.

Перевірила пошту.

Зайшла помилувалася на «Жабу».

Зайшла почитала на «Колі» інтерв’ю з Ділею.

Зайшла написала гидоту на «Полтавщині».

З’їла бутерброд.

Все зробила, що могла!!!!

Єдине, чого не вистачає – ремня або пінка! Будити Шрека шкода. Він спить – він винен у том шо я піду незібрана(

Детальніше: Страждання у понеділок уранці.

Сумна еротіка на «Однокласниках»

Еротіка. Фото з сайту mylove.ruЛазила у «Однокласниках» і надибала на фотоальбом одного з моїх давніх друзів. Наробив пацан фоток своєї дружини на ліжку у прозорих трусах-чулках-ліфчику і виставив їх на огляд.

Оцінок йому, звісно наставили гарних, але потім у коментарях розгорнулася дискусія на тему:

«А нафіга ти свою жінку голяка виставляєш, щоб на неї др…гм….дивилися?»

Основні думки у цій гризні були такі:

- Його дружина, він її «зробив» - тепер шо хоче з нею, те й робить!

- У неї гарна фігура, чого б дівчині й не похвастать?

- А ти жінку свою питав, чи можна ті фоти ставить?

- Усі ви, б., продажні, за гроші ляжете як вам скажуть!

Зайшла я потім на сторінку до його дружини, до речі, вона удвічі молодша за другана мого. Так у неї тих фоток у альбомах немає! Значить, не хоче, щоб їх бачили її друзі, а от чоловікові заперечити не змогла. У мене таке враження, що й позувала вона з-під палки на тому ліжку, бо «кто девушку ужинает, тот ее и танцует». Шкода її страшенно! Яка там еротика, коли страх у очах?

Детальніше: Сумна еротіка на «Однокласниках»

Нельзя за флажки!

Тусіла сьогодні з друзями з інет-сайту «Полтавщіна». Тепер у голові крутиться «Нельзя за флажки» Висотського. Такі – да! Якби не спілкувалася до сьогодні рік з ними у вірті, шансів мало, що познайомилися у реалі.

Ти подивися, яке наше спілкування обмежене – друзів ми обираємо:

- По віку й статі

- По соц статусу та професії

- По ступені корисності

Якщо мені 29 років і я філолог – значить, більшість моїх подружок будуть учілкі під 30, як виключення – начальніца під 50, бо з нею НАДО дружить.

Мислимо стереотипами: про шо можна посплєтнічать по-дружескі дамам, у яких різниця у віці 15 – 20 років?

До «Полтавщини» у мене такого досвіду не було. Мамині подружки – то мамині подружки, значить, до них «на Ви» і на «тьота Таня». У них свої проблеми й інтереси, у мене – свої. Навіть уподобання музичні різні: коли вони на дискотеку ходили, я – у дитсадок. Їм пофіг моя Ірина Білик, мені – їх Ozzy Osborn.

- Як навчання у школі? Як оцінки?

- Дякую, все добре!

А от фіг ти їх розрізниш на форумі, коли усі під ніками заховані: 30-літній бухгалтер то чи 70-літня пенсіонерка! Тут спілкуються, орієнтуючись тільки на «цікаво-не цікаво». Виявляється, решта критеріїв – другорядні.

Волк не может нарушить традиций.
Видно, в детстве, слепые щенки,
Мы, волчата, сосали волчицу
И всосали: нельзя за флажки!

Детальніше: Нельзя за флажки!

Нашо нам Тарас Шевченко?

Фото з сайту greatest.com.uaЯкий твій улюблений вірш Шевченка? Тільки домовимося зразу, «Заповіт» не рахується!

Я пам’ятаю про «Катерину» і «Лілею», бо женская доля – то цікаво почитать. А більше – нічого згадується. Якщо рахувать із «Заповітом», то усього 3 вірші виходить. А ти набагато більше знаєш віршів Шевченкових?

Зате квіти до пам’ятника батькові Тарасу носимо регулярно. Під розписку на роботі. Не прийшов – по шиї від начальства.

Нафіг наша держава так печеться, щоб ми пам’ятали Тараса?

Москалів вчить не любить – так ніхто й не любить!

«Кайдани порвіте» – та й без тебе знаємо, що надо, умніку!

До Євро 2012 Шевченка ніяким боком не присобачиш.

Хоч хтось цитує поета зараз окрім 9 та 10 березня та на уроках української літератури?

Отож. «Ми – не раби. Раби – не ми». Трохи з іншої опери, але…

Детальніше: Нашо нам Тарас Шевченко?

Де найприємніше робити епіляцію

фото з сайту uraldoctor.ru

Сходила на епіляцію. З нагоди 8 березня рішила обдерти себе. Добре, що кума – косметолог, якби не вона, я б і не знала, що у мене є вусики. Данке шон, Леночка, тепер уже немає. Зате навколо рота шкіра покрасніла!! Сподіваюся, зійде. А загалом, так прекрасно провела 2 години – бо без вас, дорогенькі мужчини. Правда, мабуть, що кращий подарунок для жінки – якби чоловіки на деньок куди-небудь…

Кста. Вперше робила епіляцію під мишками (це щоб не казати, під пахвами – бо гидко звучить). То було останнє місце, яке я ще не пробувала обдирать.

Так, от: Рейтинг по болючості епіляцій:

1 місце: найприємніша епіляція – руки і спина. Взагалі не боляче.

2 місце: неприємно – ноги (там волосся товще).

3 місце: над верхньою губою (на обличчі, пошляки!))))

4 місце: зона бікіні – навіть ближче до ніг і живота – боляче.

5 місце: капець-капець: глибоке бікіні. Дуже неприємно. Ще й 3 дні ту «ділянку» нікому показувати не можна – бо шкура злазить(((

Чого тільки не зробиш заради…

Детальніше: Де найприємніше робити епіляцію

В очікуванні 8 березня

фото з сайту florium.net.uaХууух! Закінчилася перша половина тижня святкувань 8 березня!

Слова «любим жінкам» про «ви наші берегині», сказані, тюльпани вручені, вино випите. Смішно. Вранці з тюльпанами та котиками у Полтаві ходять чоловіки, увечері з букетами додому йдуть «отюльпанені» жінки.

Наша влада умудрилася цього року привітати майже усіх полтавок. Тобто абсолютно усіх. Вишукали навіть женщін у колонії і наш голубоглазий Олександр Мамай поїхав туда з пєснямі-пляскамі й святковими пайками. Журналістів, до речі, взяв з собою вибірково. Мовляв, у мікроавтобус усі бажаючі не влізуть. Помістилися туди лише ті, хто працюють безпосередньо на владу. Так шо подробиць не буде цікавих, крім штампів про «жінки, не стримуючи емоцій, дякували бурхливими оплесками» своїм благодійникам. У пакети подарункові делікатні комунальні журналісти теж не заглядали. Поклали туди губну помаду, як минулого року, чи ні – так і залишилося таємницею.

Ще одна категорія жінок, які неочікувано були обласкані увагою влади – двірники. Минулого року для них влаштували конкурс «Міс Двірник», цього року він трансформувався у «Пані чистота». Участь брали по 1 двірничці від кожного Полтавського ЖЕДу. Кожній учасниц вручили по діадемі, по 2 тисячі гривень і навіть по вечірній сукні. Дорогий конкурс вийшов, але ж вибори на носі, треба. З одного боку, ніби й посміховисько зробили з женщін – двірничка сьогодні у вечірній сукні на сцені, а завтра віник у руки і сніг чистить, але людям сподобалося.

Детальніше: В очікуванні 8 березня

Яка там масляна, коли калюжі?

фото з сайту kolo.poltava.uaТема дня – та сама, що й кілька днів тому: калюжі.

Я через той клятий талий сніг навіть на масляну вчора не пішла. Не те, щоб мені туди дуже хотілося подивитися, як Мамай роздає млинці, але, коли свято практично біля дому – то як же не піти? Та запросто можна не піти, бо, поки виберешся на центральну вулицю, хочеться тільки одного: додому – перевдягти взуття.

Комунальники розказують, що сніг потроху вивозять. Але ключове слово тут не «вивозять», а «потроху». Мовляв, він і сам розтане, то нафіга бензин роз’їжджати? Та звісно, до квітня все розтане, залишилося лише трохи почекати((

А сьогодні на роботу я йшла прямо по дорозі – а шо робить, коли тротуар у сніговій каші по кісточки?! Іду і так злобно уявляю: ось хай тільки якийсь водій висунеться і шось мені скаже про те, що я порушую правила і чапаю по проїжджій частині… Ніфіга. Жодних нарікань до жаби з боку водіїв...

Детальніше: Яка там масляна, коли калюжі?

У Полтаві знову вибори

фото з сайту kolo.poltava.uaЗакон – це dura. Дякую латині, знаю. Вибираємо сьогодні депутата до Київської райради, бо той, що був, загинув у ДТП.

На вибори міська влада виділили 55 тисяч гривень. Це щоб 1 депутата вибрати! Ну да: комісії платить, бюлетені роздруковувати – воно гроші нада. А от чи нада воно?

У Полтаві майже 200 депутатів, одним більше, одним менше… От скажіть, дуже справи похитнуться у місті, якщо керуватиме Полтавою не 200 а 199 обраних? А у кожного ж по 5 помічників. Виходить 1000 депутатів і «околодепутатів» у Полтаві - це тільки за безкоштовний проїзд для них скільки міський бюджет втрачає. А там же й інші пільги якісь є.

Оце щойно прийшла подружка, розказує, як проголосувала. Каже, якби це були повторні вибори мера, фіг би Мамай виграв – бо поки люди «допливли б» до дільниць по отій сніговій каші, то голосували проти нього, навіть якби згущонку їм прямо з бюлетенями видавали.

А ще цікаво, агітувати ж уже не можна, але ж усі 9 кандидатів тусять на дільницях. Ходять, посміхаються виборцям. «Вибєрі меня, вибері мєня». У костюмах, у вишиванках. Хоч до рани прикладай)))

Детальніше: У Полтаві знову вибори

Дороги, які ми обрали

Є у мене такий «бзік» – намагаюся ходити завжди однією і тою самою дорогою. З дитинства, коли графік був чітко розписаний: вранці у школу через Сонячний парк, потім на музику – по Жовтневій, далі поворот на танці у Палац Піонерів - по Куйбишева. Тільки так. Тільки знайомою,вивченою до найменших тріщинок у асфальті дорогою. І дикі розповіді подружок, про те, як вони з хлопцями романтично блукали увечері містом зовсім мені не вставляли. Нащо лазити незнайомими вулицями 2 години, коли можна просто постояти біля свого дому? І ноги не болять, і безпечно, і спілкування нічого від того не втратить.

Оце такий довгий вступ я зробила, щоб ви відчули усю глибину моєї психологічної травми, коли вперше за 15 років мені довелося йти на роботу іншою дорогою. У січні нарешті випав сніг. Як завжди, комунальники проспали й не розчистили мою вуличку. До цього нам не звикати.Але цього року трактори зі щітками чомусь забули почистити доріжки навколо Сонячного парку. Там, де ми ходимо, де бігають на фізкультурі ПТУ-шниці й школярі. Там уже майже місяць лежить сніг і ніхто його й не думає чистить. Тому доводиться переходити на інший бій Соборної і йти по ньому. Дурня? А ні фіга! Ноги звикли і щодня несуть мене йти через парк. Щодня я забрідаю по коліна у сніг, потім мені доходить, що доріжку навколо Сонячного не розчистили і розказуючи тихенько під носа, що я думаю про двірників я вилажу з кучугур і чапаю в обхід. От у мене рефлекс – ходити через парк, є, а у них, виходить, рефлекс – чистити доріжки навколо нього, так і не виробився.

Детальніше: Дороги, які ми обрали