НА ОДНІЙ ХВИЛІ

«ЕФЕКТ ПЛАЦЕБО». Ч. 15. «ЗАПЛАКАНЕ АВОКАДО».

зображення з cartoon.metro.ru

Ну що, котікі ( як любить поамікошонствувать вельмишановна Жабка )))), пора і покушать? Тема «про покушать» – трепетна для нашої редакції. І не тому, що всі тут – Гаргантюа й Пантагрюель, ні. Просто справді творчі люди ( а таких у нас – переважна більшість) – творчі і в гастрономії.

А дійсно: якщо надихають пейзажі, жовте листя-білий сніг-фіалкові галявини, то чому не може надихнути ближче до обіду…повна миска холодної окрошки спекотного липневого дня. Чи рум´яні гарячі бутерброди, соте, печена картопля – коли надворі тріскучий мороз? Тю, та чи й не вишукані наїдки, скажете ви. І будете праві. Але…

Детальніше: «ЕФЕКТ ПЛАЦЕБО». Ч. 15. «ЗАПЛАКАНЕ АВОКАДО».

«ЕФЕКТ ПЛАЦЕБО».Ч 14.«ЛЮБИТ НАШ НАРОД ВСЯКОЕ Г…НО»

фото з сайту photoukraine.com

Листопад. А це значить, ми плануємося. Ні, плануватися для державного ЗМІ – це як виконувати статут. Як каже наш наймудріший шеф – «ми не працюємо за принципом, «що припливе» ( лиш попусти – самі знаєте, що починає плисти). У нас же – все за держзамовленням. А воно – «широкоформатне», збалансоване, універсальне, корочє – фундаментальне.

Впродовж найближчих двох тижнів маємо запропонувати авторські програми, але такі, що відповідали б  «запитам часу». Цей розмитий термін – просто знахідка для чиновників, які спускають нам згори цінні вказівки. Бо запити часу – це не що інше як, насамперед, перелік постанов, розпоряджень, указів, циркулярів, приписів etc. тих, хто там, нагорі. Ілюструю. Є указ Президента  ( чи розпорядження? Чи постанова? Власне, не в цьому суть) про збереження Дніпра. Реально, головну артерію країни зробили, даруйте, головним гімнопроводом…

Ось як непомітно, підступно, невинно просочилася разом з цим у нашу редакцію актуальна тема – тема гімна ( наголос на останньому складі). Хоча ми, журналісти, знаємо чимало бувальщин про стрьомний контекст навіть якщо наголос на першому складі. Дмитро Павличко, наприклад,  довгий час не вітався із заздрісниками, які його со товаріщі називали «видатними українськими гімнотворцями» (себто, творцями гІмну).

Отже, – Дніпро. А по ходу – й воно…

Детальніше: «ЕФЕКТ ПЛАЦЕБО».Ч 14.«ЛЮБИТ НАШ НАРОД ВСЯКОЕ Г…НО»

«ЕФЕКТ ПЛАЦЕБО». Ч. 13 «НЕ ДРАКОНЬТЕ ЖУРНАЛИСТОВ – ОБС…ЮТ ОЧЕНЬ БЫСТРО!

фото з firtka.if.ua

Якось на цьому земноводному блозі один казковий персонаж (як на мене, доволі розумний) звинуватив мене: ««Написано, конечно, смачно. Но! Чувство юмора у автора явно превалирует над чувством сострадания(((. Молодо- зелено)))».
Відповідаю: «за молодо-зелено – отдельное спасибо». А щодо співчуття, то волію співчувати не на словах. Це я до того, щоб заодно відповісти на всі адресовані мені репліки, оскільки на форумах принципово не коментую (шкода часу).
А спонукав мене до відповіді пан Ширай, який ну дуууже вже нашу редакцію подивував минулого тижня, залишивши претензію в коментах до попередньої частини. Подивував він нас чи то пам´яттю дівочою, чи прадавнім безінтернетним уявленням про світ ( точніше, про неможливість витоку інформації).

Детальніше: «ЕФЕКТ ПЛАЦЕБО». Ч. 13 «НЕ ДРАКОНЬТЕ ЖУРНАЛИСТОВ – ОБС…ЮТ ОЧЕНЬ БЫСТРО!

«ЕФЕКТ ПЛАЦЕБО». Ч. 12. «А ПРЯМО ПОЙДЕШЬ, ИЛЬЯ МУРОМЕЦ, ПИД...СОМ СТАНЕШЬ…»

Отже, фінішна пряма виборів. Слава Богу! Ні, я не можу сказати, що ми, журналісти, виборам не раді ( купа ж роботи!) Але як громадяни – ми точно їм не раді  (за майже відсутність вибору). Як у старому анекдоті: «Налево пойдешь – коня потеряешь, направо пойдешь – с дружиной распрощаешься, а прямо, Илья Муромец, пойдешь – пид…сом станешь». От і обирай…

А як же вони хочуть, щоб ми їм повірили! Чи їхні піар-технологи хочуть, щоб ми їм повірили ( бо сума, яку вони гіпотетично планують заробити, гіпотетично ж таки зростає від рівня нашої довіри)… Та от із фантазією у цих заробітчан іноді буває криза.

Спостерігала я кілька місяців поспіль за відфотошопленою мрією стоматологів – олігархом, що ніжно притискає до себе м´яч. «Наші перемоги – рідній вітчизні !» – бадьоро сповіщає він землякам із рекламних носіїв. Голова політичного об´єднання «Рідна вітчизна». Ну, принаймні,  чесно: що «наперемагали» – те собі й присвятили. З цікавості навіть на сайт їхній сходила. «Фантазер! – ты меня называаааала». На сайті, прикиньте, є можливість самостійно ( не відволікаючи серйозних людей від нових перемог) вступити до їхньої партії. Типу, охочих – до біса, просто, чуваки,  не вкручуємося всіх приймати. Так що вступайте, дорогенькі, вже якось самостійно… Ага, вступайте. Тільки черевики потім  не забудьте обтерти.

Детальніше: «ЕФЕКТ ПЛАЦЕБО». Ч. 12.  «А ПРЯМО ПОЙДЕШЬ, ИЛЬЯ МУРОМЕЦ, ПИД...СОМ СТАНЕШЬ…»

«ЕФЕКТ ПЛАЦЕБО». Ч. 11. ВІВАТ, ПЛІТКОНОСИ!

зображення з demotivators.su

Це – окрема «группа товарищей». У кожного журналіста є своя «прикормленная туса». Іноді, серед тонн словесної дурні, вони в зубах, самі того не усвідомлюючи, можуть принести справжній інформаційний перл. Але це буває не так часто. По правді, зовсім рідко у безкінечних кілометрах вербальної полови.

– Одна моя знайома нещодавно розлучилася. Так уявіть, яким стерво виявилася її свекруха. Вони то й бачилися за життя разів з десять. Ой, що я мелю! Ну, тобто, за її подружнього життя. А тривало воно аж три роки…– неквапливо розпочала звичні обідні теревені Тоня. Вона ходить до нас із «дружньої» організації, бо працює в тамтешній прес-службі («…а я й кажу, триндить постійно, бо не вироблена», – пояснила її говірливість і готовність пристати до будь-якої тьотя Свєта). – Чоловік її колишній виявився страшенно креативним неформалом: начитаний запійний інтелігент, у якого від ста грамів починало зносити дах. Він під свою п´яну лавочку семитомник «Жизнь животных» «розписав під Хохлому»: на всіх полях книг виклав свою гіпотезу походження життя на планеті, апелюючи із  зауваженнями до академіків, що працювали над виданням. Доки не в запої – любо-дорого подивитися: гантельки тягає, книжечки читає. Ще й меломан! А лиш зап´є – мати рідна, хата тепла! За день здувається, як кулька після параду. Ну просто дволикий анус!

Детальніше: «ЕФЕКТ ПЛАЦЕБО». Ч. 11. ВІВАТ, ПЛІТКОНОСИ!

«ЕФЕКТ ПЛАЦЕБО». ЧАСТИНА 10. «ЦЕ Ж ПРОСТО ЯКИЙСЬ АНОНС!»

зображення з bomz.org

У мене завжди викликають захват колеги, яким легко даються рекламні матеріали. Особливо, коли йдеться про політичну рекламу. Як каже моя подруга: « Я таких чуваків з чорного хліба за півгодини – армію наліплю!» Уміють же люди! У мене так не виходить. У мене все, як  книжка пише – «…не читки требует с актера, а полной гибели всерьез». Мені треба в це вірити! А кому тут вірити?

Детальніше: «ЕФЕКТ ПЛАЦЕБО». ЧАСТИНА 10. «ЦЕ Ж ПРОСТО ЯКИЙСЬ АНОНС!»

«ЕФЕКТ ПЛАЦЕБО». Ч. 9. «У СКВЕРІ ЖАЛІБНО СКИГЛИЛИ ГОЙДАЛКИ…»

зображення з demotes.ru

Слава Богу, з почуттям гумору в нашій редакції все зрослося. Не гальмує ніхто. Ну, майже ніхто.

Ми регулярно підкидаємо одне одному приводи «для поржать». Скажімо, захожу нещодавно на ХПП ( відділ художньої публіцистики). Там, мабуть, вирішили освоїти «суміжну» професію – забєцалися іхтіологами. І так несамовито почали все те скуповувати-облаштовувати (акваріум, грунт, мушлі-шмушлі, рибки-рослинки), що це не залишилося непоміченим. А де цікавість -- там і запитання ( просто таки передача «До вас запитання»), які, зрештою, мабуть, дістали. Тому над акваріумом з´явилася докладна інформація. «Для интересующихся».

ВІДПОВІДІ НА ТИПОВІ ЗАПИТАННЯ І РЕПЛІКИ:

Детальніше: «ЕФЕКТ ПЛАЦЕБО». Ч. 9.  «У СКВЕРІ ЖАЛІБНО СКИГЛИЛИ ГОЙДАЛКИ…»

«ЕФЕКТ ПЛАЦЕБО». Ч. 8. «КАК ТЫ БЕЛЬ!»

Koktebel jazz festival. Фото: На одній хвиліЦе не просто назва одного з нічних клубів Коктебелю. Це – мої емоції після відвідин цьогорічного «Koktebel jazz festival».

Взагалі, я люблю Коктебель уже за те, що такої концентрації фриків на один  квадратний метр я не бачила ніколи і ніде. А ще – за неповторний, незрівняний дух свободи, який, як запах метро і бані, ні з чим не можна сплутати. Але – все по порядку.

В Коктебелі ми були вчетверте. Всі попередні рази, проходячи повз «літзону» (великий парк біля моря із кипарисів, глоду, вічнозелених кущів і квітів), я хотіла жити саме там. Але… Приналежність заповітної території до спілки письменників України ( про що сповіщав лаконічний напис на вході) та кремезний охоронець у камуфляжі ( там же) чітко давали зрозуміти: нє по таланту мєчта… А цього разу – зрослось!

Моє розчарування можна порівняти хіба що з… От якби ви при повному параді, в такому ж макіяжі з якогось дива вирішили поїсти солодкої вати (отієї невагомої хмаринки на паличці, за яку половина дітей готові продати маму і батьківщину гуртовою оборудкою). І лиш відчули на смак солодку павутинку – аж раптом стрімкий порив вітру у ваш бік зробив свою мерзотну справу: тепер «хмаринку» можна зняти з обличчя хіба що разом з макіяжем. Як молодильну маску у косметолога.

Будиночок нам дістався 1963 «року народження». Усі зовнішні спроби приховати його вік не змогли перебити отой ще радянський ненав’язливий сервіс, що незримо витав у повітрі. Сірі, запрані «донєльзя» простирадла, були, на біду, ще й куці. Тому одразу ж постала дилема: голова чи  ноги «контактуватимуть» з неприкритим бідолашною ряднинкою ветераном-матрацом? Голова й ноги, мов зголосившись, збунтували разом. Перемогла (вочевидь, як носій мізків) голова. Зрештою, ноги можна й  підібгати.

Детальніше: «ЕФЕКТ ПЛАЦЕБО». Ч. 8. «КАК ТЫ БЕЛЬ!»

«ЕФЕКТ ПЛАЦЕБО». Ч. 7. СЬОГОДНІ – ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ КОТІВ

До ефіру залишається півгодини, тому швиденько беру мікрофонну папку, щоб встигнути вичитати  сьогоднішнє « інтелектуальне надбання» редакції. Текст наступної інформації заінтригував з самого початку.

зображення з lewi.ru

«СЬОГОДНІ – ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ КОТІВ.

З цієї нагоди надійшло вітання від міського голови Полтави, у якому, зокрема, говориться.

Шановні коти, кішки і кошенята! ( Господи, у них там що, зовсім дах їде? Ну я розумію, що їм треба піаритися… Але ж не на котах!)

Рід котячих – один із найважливіших елементів формування громадянського суспільства, його повноправний демократичний інструмент. І недаремно саме коти, а не скунси і вівці, можуть спати з людиною в одному ліжку, зігрівати її своїм теплом, бути поряд у сумні і щасливі хвилини. Хочу відзначити, що у Полтаві склалася давня традиція мирного і щасливого співіснування котів і людей. Ми не ділимо вас на рудих, чорних і трьохмасних, а ви за це відповідаєте нам своєю котячою щирістю (?!?).

Запевняю вас, рідні мої коти, що я, як міський голова, докладу усіх зусиль і спрямовуватиму на це роботу депутатського корпусу міста, аби у ваших мисках завжди  були  Віскас і свіжа водичка. Я особисто накладу вето на міську програму дератизації, щоб ви мали змогу ласувати відгодованими мишами. І відміню ініційовані мною контейнери для сміття, щоб вам гарно спалося у відкритих баках. Аптеки, що продаватимуть валер'янку зі знижками, отримають пільги.

Безумовно, проблем ще вистачає. Але тільки разом з вами, шановні коти, тільки згуртувавши спільно зусилля, ми зможемо впевнено дивитися у майбуття. У ці, сповнені вашого весняного мурчання, дні, бажаю вам, мої рідні коти, міцного здоровя, любові ближніх, добра у ваших котячих родинах і натхнення на добрі справи в імя нашого рідного краю.

З повагою міський голова Андрій Мурловський».

Детальніше: «ЕФЕКТ ПЛАЦЕБО». Ч. 7.  СЬОГОДНІ – ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ КОТІВ

ЕФЕКТ ПЛАЦЕБО. Ч. 6. НЕ СПРИЙМАЙ СЕБЕ ВСЕРЙОЗ, НІХТО Ж ЦЬОГО НЕ РОБИТЬ!

Фото з сайту diary.ru

Але з чого я почала? Власне, з оголошення. Дискусія на тему як правильно писати пікантні оголошення того разу померла лиш злегка означивши свої контури у матеріальному світі. Бо редакційний простір розтяв телефонний дзвінок. Не знаю, чи в усіх державних ЗМІ доживають віку старі телефони, але їхній лемент – особливо нестерпний.

-- Алло! – доля-провидиця завбачливо тієї миті розмістила найближче до телефону саме Лору (вона у нас ще не заводиться з першого оберту від шизоїдних дзвінків). Судячи з того, як швидко почали округлятися її очі, останній був саме від такого, ДОПИТЛИВОГО слухача. Чи слухачки.

Листопад і квітень для будь-якої редакції (газетярі підтвердили наші припущення) – це ще й період плідного спілкування із тими, у кого загострення. Звісно, не апендициту. «У простых людей и болезни простые: стригучий лишай, белая горячка. А как только немного интеллигент – сразу авторемонтные изменения сосудов…» (віват Жванецький!). Нам телефонували  ну ДУУУЖЕ НЕПРОСТІ.

Детальніше: ЕФЕКТ ПЛАЦЕБО. Ч. 6. НЕ СПРИЙМАЙ СЕБЕ ВСЕРЙОЗ, НІХТО Ж ЦЬОГО НЕ РОБИТЬ!

ЧАСТИНА 5 « ПЕРЕБЕСИВШИЙСЯ ПОЛТИННИК, ПЕРЕХОДЯЩИЙ С ГАЛОПА НА МЕЛКУЮ ТРУСЦУ…»

Зображення з сайту demotes.ru«Молодой кобель по кличке Абсолют (3,5 года) с красивым окрасом, правильным прикусом, привит и хорошо ухожен, ищет сучку для первой вязки»,-- Боб озвучує оголошення в електронній газеті, підкидаючи мені варіанти зразка ( я саме розмірковувала над текстом промовистого месіджу про свого пса: була весна і малий страшенно хотів женитися. І  від цього псував кров нам, своїм домашнім).

Якось мій син резонно припустив: « Мабуть, не дуже прикольно йому з нами жити». На мій здивований погляд пояснив: «Уяви, що ти живеш у величезній будці із трьома великими собаками. Нічого не розумієш із їхнього гавкання, лиш час від часу вихоплюючи з того звукового потоку:  «Нуся (так з легкої руки мого племінника називають  мене домашні)! Нуся! Педі грі! Педі грі!» Я задумалася. Дійсно, не дуже весело… Втім, надія, що в нашому контексті спілкування він розуміє не лише «Лакі! Лакі!», мене не покидає донині. Принаймні, «гулять!» і «на дачу!» він розуміє з першої секунди і в будь-якій тональності.

-- Слухай, а ось іще одне, -- не здається Боб. « Перебесившийся полтинник, переходящий с галопа на мелкую трусцу…», або таке: «Жінка, що втратила стрункість фігури, але не розгубила по життю кращих людських якостей…»

--  Ой, Боб, ти вже із собачих на людські сторінки перебіг,-- регоче І.Д.

-- Це я випадково : не ту сторінку натиснув!—виправдовується Боб.

Детальніше: ЧАСТИНА 5  « ПЕРЕБЕСИВШИЙСЯ ПОЛТИННИК, ПЕРЕХОДЯЩИЙ С ГАЛОПА НА МЕЛКУЮ  ТРУСЦУ…»

ЧАСТИНА 4 «З УКРАЇНОЮ В СР...ЦІ»

фото з durdom.in.ua

«Я пережив сімох губернаторів, купу їхніх заступників і тридцять три купи начальників управлінь. Я все ще тут. А де вони?!» -- тупа мовчанка, ліниво спливаючи із наших пісних облич, була німою відповіддю на риторичне шефове запитання.

-- Зрозуміло і собаці, що усі колишні – в с..ці!-- зазвичай весело озвучував імовірну версію перманентного зникнення І.Д. Щоправда, після того, як двері за шефом зачинялися.

«Дивна річ. Сучасні суспільствознавці і політологи люблять вислів «соціальний ліфт», розмірковуючи про перспективи розвитку держави. Вони вважають, що система возвеличення талановитих людей у суспільстві, можливо навіть, їхній відбір ( за чіткими  критеріями) для сфер управління, залучення до влади (аж до найвищих щаблів управління) повинна бути прозорою і зрозумілою.

Детальніше: ЧАСТИНА 4 «З УКРАЇНОЮ В СР...ЦІ»

Ч. 3. «ДО ВАШИХ ПОСЛУГ – ТУШ ДЛЯ ПОВІЙ»

зображення з antiposter.ru«Весільний салон «Свадьба», «самі дешеві брюки», «напівкомерційний лінолеум» (?!?),  «усе для сварки», «у вас будуть неперевершені курчаві локони, а волосся – міцне та кріпке», «оплата и получение – в одном месте» (цікаво, в якому?), «м´ясні ласощі», «окуніться у світ розливних парфумів», «туш для повій»  і всі оті «прийміть участь в акції», «замовляйте прямо сьогодні», «на протязі місяця» і  «самі низькі ціни кожен день»…

Як остобісіла ця дурнувато-неграмотна реклама! Може, це тому, що ми працюємо у вербальній сфері і слова – наші інструменти… Втім, іноді реклама – чудовий привід повеселитися усією редакцією.

-- А ось, ось! —Даня закликає усіх послухати черговий шедевр.—Я вам зараз із голландського  каталогу для квітникарів кілька «перлів» подарую. « Глянцеве, з глибоким розрізом мідно-червоне листя вкриває рослину, додаючи ще більшої драми».

-- Хлорки б вам, а не драми! – Руся  вихлюпує  скепсис  не відриваючись від компа.

Детальніше: Ч. 3. «ДО ВАШИХ ПОСЛУГ – ТУШ ДЛЯ ПОВІЙ»

Ефект плацебо. ЧАСТИНА 2. Листи читачів

зображення з alexnews.info

Отже, листи. У кожного журналіста, який має більше року стажу, є своя улюблена колекція.

Листи бувають комунальні, про сусідів, про любоff, про несправедливість і філософські «за жизнь» (в останніх може бути якраз увесь мікс). Вони ж, як правило, йдуть помітним потоком двічі на рік (пізньої осені та рано навесні, коли в авторів саме загострення). І семафорять про себе вже навіть почерком і вказаною на конверті адресою:

36000, м. Полтава,  полтавському главному начальнику, відкрите письмо.

Кому тут що не ясно?

Детальніше: Ефект плацебо. ЧАСТИНА 2. Листи читачів

«ЕФЕКТ ПЛАЦЕБО» Ч.1

Так називають ліки-пустишки, в яких, власне, немає лікувального компоненту, але… Але віра у щось таке, що неодмінно допоможе, позбавить від страждань etc. – іноді сильніша за ліки. Я працюю в такому ЗМІ, чий електорат – не молодь. Середній, а радше – старший вік, ось наше слухацьке поле. І наше радіо для них – ефект плацебо.  Я переконана: це – найвдячніші слухачі. Вони пробачають нам усе, бо й самі – такі ж. Продукти нашої епохи, на совісті яких, почасти, чимало «вузликів на пам*ять».

Дротовому радіо, якому давно пророкують капець, а воно все живе і живе – присвячую.

P.S. Якщо якийсь із персонажів видався вам схожим на когось зі знайомих, перехрестіться :-)

culturalstudies.in.ua

 

Детальніше: «ЕФЕКТ ПЛАЦЕБО» Ч.1