Тексти

Ми - свої!

Вчора їду з подружками з гулянки. Пізно. На таксі.

Фото з сайту kolo.poltava.ua

 

Дуже веселі. Ясно, що ніхто не мовчить.

- Вчора у тролейбусі їду, поруч – дядько у порізаній шкіряній куртці і жінка років під 100. І він заводить розмову: «Вот еті євромайдановци уже заколєбалі. Нам нужна Расія-матушка что би задавіть кучку бандітов, каторим США долари за бєспарядкі платіт!!

-   Ну звісно, Америка – генеральний спонсор усіх бандерівців, – єхидненько коментує одна з наших.

-   Я на майдане бил в Кієвє: прастітутки по 15 гривен, 900 – за нападєніє на Бєркут, 300 грівєн – за бєспарядкі! Вот астанєтся нас 12 мілліонов, что тагда будєт?!– продовжує перказувати діалог наша. – Ну та бабулька столітня йому відповідає: все-одно до нас хтось приліпиться: чи Росія, чи США, ми самі не зможемо. І я теж не витримала – кажу тому чувакові – звідки у вас такі цифри, чому 12 саме мільйонів нас залишиться? Він відповідає: так Маргарет Тетчєр єщьо в 80 гадах гаваріла!!

- Дибіл! - такий наш одностайний вердикт.

Таксист напружено мовчить. І нарешті рожає: «Дівчата, а ви звідки?»

- З Полтави! – дивний чувак, а звідки ми ще можемо бути?

- Да давно я украінского язика нє слишал…

- Зараз почуєте! – нам дуже весело.

Дядько мовчить. Мовчить. Мовчить. Потім:

- Нєт, ну кромє шуток: откуда ви?

- Та з Полтави!!!

- Ну я же знаю палтавскій суржик!

Я валяюся, чувак думає, що у нього у машині бухі бандерки, які щас його задушать і вип'ють кров))

- Капєц! Та ми – місцеві! Ось по цій доріжці (показую на краєвид за вікном – ніхєра не видно, но це не важно): я від педунівера і до Монастиря крос здавала по фізкультурі!

Аргумент хороший, вірить.

- А я вот на майдан дров хатєл падвєзті…

Чувака відпустило...