Тексти

Україно, що Я можу зробити для тебе?

Люби Україну або збирай манатки! Фото з bohdan.org.ua

Пафосно, визнаю, але саме так і звучить питання. Причому наголос на Я зроблено.

Пояснюю: зараз у Києві на баррикадах найдужче потрібні здорові чоловіки. Дівчат, наскільки я знаю, рідко пускають за межі третьої барикади. Жінки та чоловіки пенсійного віку з інших регіонів у Києві не зможуть довго – зима, тяжка праця, ніде жити, вік ітд. Але ж їх багато, таких, які всім серцем вболівають за долю країни і хочуть допомогти, але не знають як!!!

Це я під враженням від зустрічалася з родичами.

Дєвічнік такий собі: моя мама (55), моя тітка (45), її мати (75) і моя бабуся (84). Усі співчувають тим, хто на майдані, уболівають, але як їм допомогти – не знають.

Їхати до Києва вони не будуть.

Мама моя не поїде, бо не може стояти довго на холоді.

Тітка не поїде, бо їй страшно.

Обидві не купують продуцію фірм – регіоналів і згодні носити стрічечки жовто-блакитні (але й їх ніде немає)

Бабусі не поїдуть у Київ – бо вік. Обидві сидять перед телевізорами цілий день. Тіткина мати (та, що з «Бандерштату») дивиться новини і плаче. Моя бабушка – те саме, плюс – плює у телевізор і бажає президенту… усякого. Слова – матеріальні. А вона це робить з глибоким почуттям – а що вона ще може крім як бажати?

Що робити, якщо ти – жінка за 50, не можеш їхати до Києва, але хочеш допомогти?