Тексти

Полтава – не південь! Ні-ні-ні!

Схід і Захід разом? Фото blog.liga.net

Була подружка на зустрічі випускників – 20 років не бачилися.

Школу закінчувала у одному з міст на півдні України. Не буду називати місто, не палитиму її.. Повернулася у Полтаву така задоволена, розповідає, як усе добре було... поки не почали говорити про Київ та майдан. Вона ж, хоч і з Криму, але уже «поПолтавилася», тому дуже здивувалася кримській версії про «Та чого вони там стоять? Дибіли й американці».

 

Вобщем, усе у Криму бачиться на 120 градусів навпаки до того, чим ми тут у Полтаві живемо і на усі 180 градусів – до версії подій на майдані, які на Західній Україні існують.

Намагалася вона пояснити, що у Києві стоять не проплачені Америкою екстремісти, а звичайні українці, полтавці зокрема, розповідала як ми, її подружки, туда їздили – ні, ніфіга, не пробилася до них.

Назад на Полтаву вона їхала через Харків, потягом Москва – Севастополь. А у потязі – «казакі» та кримчани. Агресивні – це не перед однокласниками точку зору свою відстоювати. Всю ніч голосно обговорювали «Да чего ім там нє хватаєт?!» З цими вона не вступала в діалог. Побоялася. Сама їхала. У неї дитина маленька, а та гоп-компанія ще з потягу викине…

Читала в дорозі Бабеля «Конармія». Каже, дуже багато з того, що нині у країні – там описано. І про катування, і братовбивство і загальні настрої схожі.

П.с. А перше, що вона почула, як у Полтаві вже вийшла з потяга і сіла у тролейбус:

« А Азіров – під…ас!»

Так, Полтава - не Крим!)))