Тексти

На антимайдан у Полтаву

Полтава майдан. Фото Жаба НагруднаПодзвонила мені кума (живе у райцентрі, працює у бюджетній сфері).

 

- Їду в Полтаву, везуть автобусами на мітинг, хай уже всіх розженуть у Києві, бо нам зарплату через них не платять!

 

А я уже така накручена зранку – бо дізналася, що подружка моя теж іде на цю «Об’єднати Україну»… Працює у бюджетній сфері усього 3  місяці, робота їй не подобається, працювати особливої потреби немає –  супруг утримує повністю, але вона побоялася сказати «Я не піду завтра на мітинг, бо не хочу!» Капець. Вобщем, я оце з нею якраз перемовини закінчила по телефону і тут кума і подзвонила. Ну я і зірвалася на ній. Кажу:

- Вам зарплату не платять, бо през -ананас, а не через майдан!!

- Та чого ти на мене ореш? Я ж у автобусі з людьми їду!

(і тихіше уже пояснює)

- Я у Полтаві сто років не була, хоч на ринок збігаю носків-полотенець куплю. У вас же усе дешевше. А мені на квиток до Полтави 100 рублів треба викласти у один бік, а тут безкоштовно везуть!

Хух, відлягло від серця. Вобщем, домовилися ми з нею зустрітися біля палатки «фашистів».

О 12 годині я біля Полтавської облдержадміністрації.

Полтава антимайдан. Фото Жаба Нагрудна Капець. Людей – тьма. Мать-перемать, скіко навезли! І не лише на площі перед будівлею, а й на підходах до неї народ. Нівжизнь у нас у Полтаві стіко людей не збиралося на мітинги: навіть на найчисленніших – на Податковому майдані, афгано-чорнобильському майдані, на євро майдані  24 січня, коли хотіли штурмувать облдержадміністрацію добровільно стільки людей не збиралося – не наш масштаб. А тут кажуть до 10 тисяч людей приїхало. І усі добровільно, ясноє дєло. Тьху!

Вобщем, стою  жду куму – їх десь колоною від стадіону «Ворскла» ведуть, вона не може вирватися. Поруч зі мною 2 тітоньки:

- А что, в комсомольские времена тоже так било, и ничего!

- Ганьба фашистам!! – оре мені прямо в вухо якийсь дядько.

Полтава антимайдан. Фото Жаба нагрудна.Назустріч чеше товариш – бюджетник.

Вітаю його: «Привіт, тітушка!»

Сумно посміхається.

Підходить ще один знайомий:

-        Ось і до Полтави докотилися зомбі паради…

Захотілося плакати.

Вирішила сходити у «лігво» Народної ради. Виходжу з анти майдану – натикаюся на кордон з ментов. Небагато їх, до 30 осіб. Я так розумію, якщо надумають битися 2 майдани, ніхто їх особо не стримуватиме. За кордоном мєнтов – кордон євромайданівців. Теж ріденький.

Полтава антимайдан менти. Фото Жаба нагрудна

Заходжу в облраду. Вкинула двадцятку на потреби майдану – бо що я ще можу зробити, зайшла у залу, там збирається віче, люди розсідаються по місцях, але тут звонить кума: Ти де, я уже підхожу!

Вискакую назад. На вході у обласну раду (яка тепер Народна рада) – істєрічна женщіна років 50 з супругом і песиком – кокер-спаніелем. Прийшли на віче, а «пьосіка» у будівлю не пускають – і тьотя роззявила рота і громко возмущається. Я не витримала і теж влізла у цей шкандаль. Ну яка сука (це не про пьосіка), тварь така, як раніше – так простий смертний і поткнутися не міг далі порогу обласної ради, а тепер воно сюди з собакою пришвендяло і хоче у зал, щоб собака там гидила і гавкала. Вобщем, істеричку-провокаторшу впустили, а мужа з собакою – ні. Порадили з песиком на антимайдан сходити)))

Іду назад, чую, на антимайдані співають гімн. На євромайдані його теж чути – усе ж по сусідству, підспівує народ.

Входжу в анти майдан. Проштовхуюся до «палатки фашистів». От між радикалами у масках і у Києві, й у Полтаві мені спокійніше, ніж між цими «синенькими». І наче ж і не тітушки, а прості дядьки – тітки, дехто зі спитими мордами, перегар явно відчутний навіть мені з простуженим носом. Некомфортно між ним тертися – у прямому сенсі слова – бо досить тісно і таки доводиться притискатися до людей, щоб пройти.

Біля палатки обличчям до дороги стоять 2 чувака з плакатом «Екстремісти порушують закон».

Полтава антимайдан. Фото Жаба нагрудна

- Це ви про яких екстремістів кажете? – я питаю в них – провокаторша фігова. – Про тих, хто у вас за спинами? (антимайданівці за ними стоять)

- Нет,  о тех, кто в Киеве! Хватит страну делить! – чуваки чітко знають, що у них «неху…вий призидент»)))

Поруч з ними – хлопці у масках з закритими обличчями – фашисти-бандерівці. Стоять мирно, ніхто-нікого не займає. Якась баба влазить у розмову до анти-екстремістів:

- Ото треба гі…на, розмішати  з водою у великому бачку, і зі шлангу на вас, іроди, усіх гі…ном облити, щоб знали!»

Я ржу і відхожу, бабуля їх удєлала. Якийсь чувак у масці поруч зі мною розказує:

- У мене у Києві друга з барикади «Беркутівці» стягли, ногами забили і кинули. Того й стою тут.

Підліта кума – знайшла мене, тягне за руку: «Пішли бистро, воно ненадовго, потім – зразу у автобус, а мені купить багато нада, ось список». Поспішаємо на Центральний ринок. Швидко не виходить – випав сніг у Полтаві, місимо снігову жижу, перескакуємо через калюжі.

- Та що ж це за фігня?! – кума псєшить. – Не можна поприбирати?!

- А шо такоє? – я не розумію. – Не по коліна ж замело! У нас он не тільки сніг на тротуарах, а що завгодно може валятися місяцями неприбране на дорозі(це я про Труси біля штабу Партії Регіонів).

- А у нас у райцентрі якби ОТАКЕ було на пішохідних дорогах, то ЖЕД би уже розірвали люди! Як це так – сніг не прибрати? – кума дуже возмущена. – Того й не майданить ніхто у нас, і оці «тітки» чи як їх там називають – приїхали, а міліція їх вирядила – нічого безпорядки наводити!!

- Та прямо рай у вас! – мені за Полтаву обідно, якесь село так наше місто удєлало.

- У нас – порядок! А у вас – срачі.

Заскакуємо на оптушку, кума купує желатин і кокосову стружку 10 пачок – їм не привозять таке на базар. По дорозі набирає дітям цукерок. Дзвонять її колеги: «Давай назад, уже гімн співають!»

Таки ж за годину управилися, капець. Летим назад. Кума рада: і тебе побачила, і скупилася, і у Полтаві побувала – як добре склалося!

Я язвлю:

– І 100 гривень заробила!

– Та ти шо! Не давали нам грошей! Ми самі приїхали – тільки ті, хто захотів. У нас ніхто-нікого не пресував – походили по кабінетах, попитали – хто хоче? Поїхали у Полтаву тільки ті, хто хотів. Я всією душею вболіваю за тих, хто у Києві, але ж треба шось рішать – скільки можна стояти?

 

Полтава антимайдан. Фото Жаба нагрудна

Відправила куму, дзвонить брат:

- Я сьогодні у Полтаві, можна переночую?

- Ну давай, а коли прийдеш?

- Та ближче до 24 години, бо я гулятиму.

- Обережно, у нас же тітушок навезли сьогодні, ваших, харківських (брат у Харкові вчиться).

- ну то добре, треба їх знайти і я з ними тоді завтра автобусом додому безплатно поїду!

"Только бизнес, детка....Ничего личного... "