Тексти

Покарати троля

alt

Я не була єдиною дитиною у батьків. У мене був молодший брат.

Інвалід дитинства. Діагноз - спинальна аміотрофія верднига-гоффмана. Якщо коротко – м’язова дистрофія, треба деталі – погугліть.

 

 

Коли нарешті поставили діагноз (це було складно, захворювання рідкісне), і офіційна медицина сказала «такі діти довго не живуть, хвороба невиліковна», ми почали їздити по-бабках-чаклунках – у 90-ті роки люди вірили шарлатанам. Об’їздили усих місцевих відьом, перекинулися навіть на російських, стукали до кожного, хто ніби-то умів робити дива. Надію давали усі. З усих шарлатанів, яких ми відвідали, лише один дідок сказав: «Я тут допомогти не можу», решта – брали гроші і водили руками над братом – маги хрєнові.

 

А ще ми переглянули наш родовід – адже хвороба ця ніби-то спадкова. Та ні, не було в роду таких захворювань.

Притиснули родичів – щоб згадували, чи не скоїли наші пра-пра-пращури якихось страшних гріхів, за які нам послано таке покарання – можливо, якось відмолити можна, покаятися? І тут теж нічого не знайшли.

Мабуть, таки винен Чорнобиль.

Коли брат помер - прямо у день народження нашої мами, один дідок сказав мені: «Тепер у тебе є ще один янгол-охоронець». Я у це вірю.

 

Я дуже добре знаю, що таке дитина-інвалід. Власне, моє дитинство закінчилося тоді, коли ми дізналися про діагноз брата. Знаю, як воно – коли дитина не така як інші. Як важко вигадувати ігри для людини, яка практично не може рухатися і казати: «Зате ти набагато розумніший від тих хлопців, що можуть грати у м’яч» (хвороба забрала у брата тіло, але компенсувала це розумом). Я знаю, що таке «біла ворона» - бо пам’ятаю погляди, якими проводжали мого брата, коли ми на інвалідному візку вивозили його у місто на прогулянку.

Ніколи, навіть лютому ворогу я не побажаю хворої дитини і не використаю такий козир у якійсь нікчемній грі.

 

Тепер пояснюю, нащо я тут перед вами себе вивернула.

Постійно у Інтернеті натикаюся на тролів. Я нічого проти них не маю – така у них робота. Головне, не переходити межі людяності, а з цим проблеми.

 

На сайті «Полтавщина» останнім часом натикаюся на випади троля  на імя ІдеяПолтава, яка бажає моїй подрузі-коментаторці Клер мати дітей-інвалідів. Маю тут зауваження до професіоналізму троля ІдеїПолтави: перед тим, як голосно стрельнути компроматом – треба перевіряти інформацію. Досвідчений троль не може плутати больові точки опонентів, хоча Жабу і Клер часто плутають і вважають однією людиною. Уточнюю: дітей-інвалідів у жодної з нас немає. Але мій рідний брат справді був інвалідом і це поганий привід для стьобу.

 

Не буду зупинятися на моральному аспекті жінки, яка насміхається над дитиною-інвалідом. Я про інше: про покарання для шаленої суки.

Власне, до чого весь цей спектакль вона влаштувала? Від нестачі сексу така злість? Ну так схудни,бо розжиріла – і все налагодиться. Це не моя думка, а спільного знайомого – Полтава таки невеличке місто.

Я так бачу, що весь цей "майстер-клас" ця шалена сука влаштувала заради того, щоб знайти спонсора. Жінка намагається себе запропонувати комусь у якості платного троля - і демонструє свої уміння: якою вона може бути безжальною з опонентами і ніякі моральні принципи її не зупинять.

Підтверджую: вона справді мала досвід роботи тролем - працювала на виборах мера 2010 року, але її робота Матковському не допомогла і, коли він через рік балотувався у нардепи, її послуг уже не захотів.

Тому звертаюся до Лоха, який роздумує над варіантом: а чи найняти ІдеюПолтаву своїм тролем... У «пакеті» з нею буду йти я, Жаба Нагрудна, і я від усього серця обіцяю нищити твою передвиборчу кампанію – тільки тому, що за тебе тролитиме ІдеяПолтава, під яким би ніком вона не ховалася.

Повір, любий Лох, моя робота буде кращою –ця жінка працюватиме за гроші, а я – помсти ради і тому у мене вийде ліпше.