Тексти

Если завтра война

altВчора почистила феншуй – повикидала купу речей старих з дому.

Ну знаєте ж принцип: старе викинула – звільнила місце для нового. Шрек пожартував –  для Росії місце звільнила. Аж розстроїлася. Ненадовго, бо Сім’я у мене чотко за Україну, навіть малому своєму підсовую легеньку аналітику з фейсбука читать – тож навіть шпана у ситуації чітко орієнтується.

 

А потім взяла і перебрала своїх близьких на предмет війни – виявилося, багато з ким буду у окопах по різні боки фронту…

Була у бабусі у Миргороді «на тусовці». Дідок один заявляє: якщо завтра війна – піду воювати. І бабушки відразу: і ми підемо – бо там онуки наші будуть – а ми удома сидітимемо?! Цікавий поворот – мені сподобалося (бо онуків їхніх політичну орієнтацію я знаю))

А от з моєю хрещеною будемо стріляти одна у одну, мабуть. У неї у селі біля двору демонстративно стоїть палатка синя «Янукович» - їхні родичі у Бєлгороді живуть, промили мізки, боюся й у гості до тьоті Олі ходити, бо доведеться про політику говорити….

З рідними кумами теж фігня виходить. Найсвідоміші – з Комсомольська. Кум рветься у окопи зі Шреком, жінку свою з дітьми у підпілля мені віддає, хоча та на антимадан у Полтаву їздила. Але там виховна робота ведеться – тож кума буде за наших))

Куми з Донецька і Києва – і досі щось чекають. Їм і у січні уже воно «набридло і не касалось», а тепер – так узагалі пох… На мої воплі «Та як же ж не стосується – у хату вже лізуть до нас москалі!» остужають мій пил – «ми і у підпіллі роботу знайдемо». Угу… А не знайдете – то й не страшно…

 

Повний пиз…ць кума з Симферополя. Вона ще у десятих числах березня понесла паспорт міняти на російський, тому на референдум 16 березня прийшла голосувати без паспорта – і проголосувала без проблем! Нарікає, що у банкоматах немає грошей, але все одно вони – за Росію, БТР російські не лякають, на нашу пропозицію «Переїжджай до нас від війни подалі!» відповідає, що у них все добре!

Ще один полтавський кум – військовий з російськими коренями. Мовчить. Але зве у гості, обіцяє навчити стріляти з рушниці.

Тітка дивиться татарський канал АТР і щодня дзвонить мамі моїй ділиться враженнями – за татар переживає, хоча сама з Західної України. Їх 4 сестри рідних роз’їхалося по Україні: одна – залишилася на Волині, інша – у Полтаві, і дві у Донецьку. Каже, коли батьки приїжджали до дітей у Донецьк, так погризлися насмерть через політику(((

Тож брат не брата не тільки у переносному сенсі піде… П…ц. Все невтішно.