Тексти

Харків 13 квітня або Продам шеврони МВС

Топаз, дай команду. Zhaba.pl.ua

Оце щойно повернулася з Харкова. Поїхала на весілля до далекої родички, Шрек залишися дома, але наказав мені нікуда не влазить – у Харкові ж напередодні знову сепаратистів затримали.

З потяга я зійшла вранці 12 квітня. Відразу кинулася у вічі купа мєнтов з автоматами (чи ружжами – не шарю у цьому) на платформі, де прибували потяги з Москви. Мєнтов – купа, ближче до центру – мєнти з пістолетами, дубинками, дуже багато чуваків у камуфляжі – з шевронами «Державна служба охорони» - вобщем, я почувалася цілком безпечно: видно, що охороняють місто. Кругом – купа комунальників, батьків, дітей з кульками повітряними, дороги перекриті. Виявляється, 12 квітня у Харкові проводили Міжнародний марафон миру і тому усі були на стрьомє. Вобщем, я пошарилася по центру, нічого не побачила, крім бігунів і сваліла на весілля.

Уже увечері хотіла вирватися на мітинг єдності до пам’ятника Шевченку, але зачепилася за «дружню бесіду».  Перед поїздкою я собі кілька раз повторила: «Жаба, будь толерантною, ти їдеш у Харків, на весіллі будуть люди з різних областей, говори українською, але тримай свої думки при собі».  Власне, я про те, що на весіллі були гості з Донецька й Луганська. Спочатку ми дуже добре порозумілися: Україна єдина, Крим упустили ай-яй-яй, у Полтаві захоплюють будівлі, і у них захоплюють, у нас блокпости на в’їздах у місто, і у них, ми захищаємо вїзди в місто від рашистів, і вони – готові відбиватися від бандерівців, нацистів і націоналістів … Отут розуміння й закінчилося. Я пояснила, що нацисти і  націоналісти – це різні люди, і нацистську свастику якраз можна побачити у рашистів. До відкритого з’ясування стосунків, звісно, не дійшло, але настрій було зіпсовано.

А рашистів я таки побачила! У останній момент, 13 квітня о 16 годині я уже збиралася на вокзал, і тоді, в метро, побачила «колорастів» - кучку з 5 пацанчиків. О, подумала: таки є вони у місті, а я сподівался – що ні. Доїхала до вокзалу, взяла квиток на Харків – Одесу, сфотографувала бігборди з Топазом «Захват зданий – 5 лет» поруч з Медведчуківським «За народовластие!» і зашла у Макдональдс їсти морозиво. І побачила колорастів ще раз… Дивлюся у віконечко – йде колона. З червоними прапорами, триколорами, стрічками чорно-помаранчевими і битками. Мля, прямо у мене за вікном, частина чуваків відокремлюється і валіт у Макдональдс. Неприємні кілька хвилин я пережила, чомусь уявила, як нас щас потрощать – американська ж мережа їдалень: «Бий Макдональдс – дайош пєльмєнниє!» і всьо такої. Уже навіть намітила собі, як буду валіть, знайшла газовий балончик у рюкзаку і … чуваки пройшли повз мене у касу,  находу відстібаючи з курток колорадські стрічки – заважають. От мене це добило. У мене подружки носять жовто-блакитні стрічки не знімаючи місяцями– їм не заважає. Чорно-помаранчеві стрічки відразу після мітингу знімають.

Вобщем, я, щаслива, що не побили (бо уже на той момент получила смс від подружки і дзвінок від мами «У Харкові бійня, ти де??») сваліла на вокзал на свій Харків -Одесу.

Одним глазом по дорозі шукала своєму дитятку подаруночок який-небудь. Мать же на 2 дні пішла з дому, з пустими руками приїжджать – свинство. І знайшла подаруночок: купила малому шеврони МВС України та Державної служби охорони.  Усього 8,5 гривень за штуку. Там ще були шеврони прикордонної служби України, Митної, Залізничної служби, кокарди з гербом України, погони. Можна було б набрать повний комплект, але я чомусь протупіла, бо була трохи в шоці від того, що я це купують отак у ларьку.

Ауєть! Прямо на вокзалі сходить рашист з потяга, заходить у ларьок, купує собі шеврони МВС України (вони виглядають абсолютно ідентично з тим, що мєнти носять – я щойно у Полтаі збігала до мєнта сусіда свого, притулила до його форми й порівняла), купує на ринку камуфляж,  ловкость рук – і перед вами вилітий український мєнт, від справжнього не відрізниш.

Мать-перемать! Харків – місто контрастів. На пероні стережуться від потягів з рашистами з автоматами в руках, при цьому спокійно дають йому купити шеврони, щоб замаскуватися під українського мєнта, на виході з вокзалу попереджають, що «захват адмінбудівель – 5 років», і – щасливої дороги! Рашисти у формі міліції, розгулюють містом зі зброєю в руках і час від часу дубасять мирних мітингуючих. Вобщем, невесело, особливо, коли я згадала, як лазила серед отаких мутних мєнтов і охоронників…

Шеврони. Zhaba.pl.ua

На вокзалі у Полтаві мене зустрічав Шрек і 3 фургони мєнтов з дубинами у руках, собаками, усі – у повній готовності. Не зовсім мені було ясно, чи правоохоронці зустрічали когось з Харкова, чи проводжали когось на Одесу. Схиляюся до того, що таки привезли у Полтаву з Харківського СІЗО частину сепаратистів – бо уже нікуди їх там пхати, але це тіко мої здогади.

П.с. Коли на вокзалі у Харкові уже сідала у потяг, підслухала розмову 2 бабульок, які пиріжки тягають між вагонами: «Так специально приежджают сильные тренированные парни, подбивают наших на митинги, потом убегают, а менты нашу молодежь вяжут». Блііін, - думаю я -  гоніт бабуля на Правий сектор. Уже й у поїзд нада сідать, а я стою типу щось шукаю у рюкзаку – допідслуховую розмову. «Ну я за ними пристроилася, дай, думаю, проведу их колонну. Иду-иду, устала уже, а они на Полтавский шлях свернули и все прямой дорогой в СИЗО».

Вобщем, так я і не поняла, з якими прапорами пошурували провокатори до СІЗО, бо уже конкретно запізнювалася на потяг. Може, ви підкажете?